Ван Моррісон народився 31 серпня 1945 року в Белфасті, Північна Ірландія. Це ірландський співак та автор пісень, який розпочав свою кар’єру як саксофоніст, перш ніж стати однією з найзагадковіших постатей в історії рок-музики. Народившись у сім’ї протестантів із робітничого класу, він із раннього віку познайомився з блюзом та джазом завдяки платівкам з батьківської колекції. До середини підліткового віку він уже грав на гітарі, губній гармоніці та саксофоні у місцевих групах.
Його прорив припав на середину 1960-х років, коли він виступав у групі Them. Коли Them з’явилися на британському телебаченні в 1965 році, виконання Моррісоном пісні Біг Джо Вільямса Baby Please Don’t Go було видатним. На відміну від своїх сучасників, таких як Мік Джаггер та Ерік Бердон, він не потурав своєї аудиторії. Він уникав зорового контакту. Його хрипкувата мова не була призначена для показухи. Вона була інтенсивною, але зверненою всередину себе.
Моррісон ознаменував трансформацію рок-музиканта з простого entertainera на темнішу, складнішу фігуру, менш чутливу до механізмів контролю з боку музичної індустрії.
Це ставлення стало прикладом для таких наступних артистів, як Елвіс Костелло та Джон Мелленкамп. Він захоплювався чесністю старого блюзового музиканта та силою волі поета. Брехливість не мала місця у його світі.
Після відходу з Them і переїзду до США в 1967 Моррісон випустив свій перший сольний сингл – “Brown Eyed Girl”. Це був жвавий фрагмент ритм-енд-блюзу з верхніх верств суспільства. Фанати чекали на більше хітів. Але їх не було.
Натомість через рік він випустив альбом Astral Weeks. Спочатку його проігнорували як критики, так і слухачі. Сьогодні він визнаний однією з найзахопливіших та найінтенсивніших робіт в історії рок-музики.
Чому Astral Weeks змінив рок-музику
- Розширений набір напівімпровізованих пісень
- Супровід акустичного ансамблю, що включав вібразон, флейту, гітару, бас, ударні та струнні.
- Злиття року, фольку та джазу
Цей альбом розширив межі рок-музики. Він не був ні роком, ні фолком, ні джазом. Це було три напрями одночасно. Трек Madame George триває 9 хвилин. У ньому Моррісон досягає поетичного трансу, нового для цього жанру.
Його небажання грати в ігри принесло йому невелику, але віддану аудиторію. Звичайні професійні стандарти щодо нього взагалі застосовуються.
Зсув ритму та блюзу
Ранній літературний етап Моррісона, що глибоко спирається на творчість Джона Донна, Вільяма Блейка та Вільяма Батлера Йейтса, не залишився відразу. Він повертався до цих щільних, поетичних вод в альбомах “Listen to the Lion” (1972) та “Vanlose Stairway” (1982). Але реальні зміни сталися раніше. “Moondance” був представлений в 1970 році і є прямим наступником “Astral Weeks”. У чому різниця? Ці пишні, завихряючі струнні зникли. Їх замінила жива маленька група ритм-енд-блюзу.
Він підтягнув гвинти у ритмічному малюнку, зберігши у своїй тверду структуру твори. Великий трек задає тон. Далі були «Wild Night» і «Jackie Wilson Said». То були не просто хіти. То були креслення. Цей звук вплинув на Тіма Баклі. Вплив на Брюса Спрінгстіна. Воно змінило вигляд поп-музики.
Життя між світами
Географічно Моррісон скрізь і ніде. Каліфорнія. Ірландія. Лондон. Він, схоже, не розуміє, чого люди насправді хочуть. Ця байдужість дозволила йому копнути глибше.
Він повернувся до свого кельтського коріння, співпрацюючи з групою The Chieftains. Він заглибився у свою багаторічну пристрасть до джазу та виступав у лондонському клубі Ronnie Scott’s. Його пісенна творчість також стала складнішою. Тексти висловлюють глибокі духовні прагнення, які були задоволені. І донині, на початку XXI століття, він випускає альбом майже щороку.
Але студія – це лише половина історії. Морісон розкривається повною мірою на сцені. Він здатний змішувати, комбінувати та протиставляти всі ці різні впливи. Він використав свою любов до талановитих музикантів собі на користь. Щиро кажучи, і їм теж. Ці виступи демонструють щедрість музики.
Нагороди та відсутності
Моррісон рідко брав участь у подібних заходах, але зрештою індустрія це усвідомила. У 1993 році він був включений до Зали слави рок-н-ролу. Однак він не був присутнім на церемонії.
Визнання продовжувало накопичуватися. 1996 року він став офіцером ордена Британської імперії (OBE). У 2015 році був посвячений у лицарі. Лицар-бакалавр.
Має титул. Він мав нагороди. Але єдине, що справді має значення, це музика. Принаймні так здається.
