Культ децибелів

2

Якщо ти слухаєш музику — в багатоквартирному будинку, в машині або навіть просто в навушниках, а то і без оних йдеш по вулиці, — про твоє вишуканому музичному смаку, самі того не бажаючи, дізнаються все випадково опинилися поруч.

Якогось художника ти, власник відра з гайками, укомплектовываешь це саме відро потужною аудіосистемою? А потім твоє улюблене відро деренчить разом з басами, змушуючи прокинутися тих, у кого ти проїхав під вікнами. Або ще краще: паркуешь авто у дворі і відкриваєш двері, долучаючи до прекрасного ще парочку будинків. Зате твої другани навперебій розповідають, як ти крут!

А навіщо ти, милий студентик, купуєш S-90 в гуртожиток? Ну так, ти ж не приїхав вчитися в чуже місто. Тепер ти можеш тусити, пропалюючи батьківські гроші. А заодно не даєш нормально вчитися і відпочивати половині гуртожитку. Бо стіни тут завтовшки не відрізняються, та ще й розетки наскрізні.

А ти, істота, так любляче врубати свою неймовірної краси музику в пориві поділитися прекрасними враженнями з усіма сусідами? Повір, серед них є люди, які тільки що приповзли з роботи і мріють про чуточке тиші. Серед них є мами, які намагаються укласти дітей спати. Серед них є ті, кому через головний біль будь-який звук немов розпечена кочерга в мозку. Але тобі пофіг. «Я в своєму праві, до десятої вечора можна шуміти».

Так от, автолюбитель, не ображайся, коли я, прокинувшись вночі від концерту у дворі, викличу поліцію. Студентик, по тобі скучив комендант гуртожитку — у нього завжди знайдеться робота для порушників порядку. А до тебе, меломан, я теж викликом служителів порядку, бо санітарні норми шуму ще ніхто не відміняв.