Ppsls

Не думала, що приєднаюся до армії задолбавшихся, а от же. Юні дівчатка, звичайно ж, заходять в магазин вінілових пластинок виключно помилився дверима — замість магазину косметики, очевидно.

Когось бентежать різні фріки від мистецтва, просто аж кишать в сотні клонованих передач (за словами напрягающихся), створених для пошуків талантів. А мене напружує сама суть цих програм, які зводять мистецтво до спорту.Давайте подивимося.

Пропрацювавши на касі супермаркету півроку, я відчула всю принадність спілкування з великою кількістю народу.На касі В магазині нічого не продається; сигарети, жуйки і всяку мелочевку можна купити тільки в залі.— Дайте мені дві пачки «****».— Сигарети ви можете придбати у залі.— Ти не зрозуміла: дві пачки сигарет!— Чоловік, повторюю вам: сигарети в торговому залі.— Так піди й принеси!* * *Кілька добре одягнених молодих людей.

Я той самий тупий бабуїн. Заходжу я в маршрутку. Кажуть: «Проходьте всередину салону». Так-так, той самий прохід, розрахований на одну людину. Щоб випустити виходить пасажира, мені треба буквально сісти на коліна комусь з присутніх.

Втомився від ненависників російського кінематографа. Це їх: «О, ну ти знаєш у нас фільмів нормальних немає, ось в Америці добре знімають». Шановні, а ви хоча б намагалися? Так просто зайти на будь-який сайт про кіно і подивитися, що вийшло в Росії за останні пять років.

Буду коротка: мене задовбали приходить мені на телефон реклама, якої з кожним днем стає все більше і більше. Ні, я маю на увазі не набили всім оскомину ще в початку 2000-х повідомлення з чотиризначних номерів типу: «Ви виграли мільйон рублів, відправте повідомлення зі словом „так“ у відповідь, і ми його швиденько вам вручимо».

Працюю оператором у досить великого в масштабах нашого міста дистрибютора. В обовязки входить виписка товару клієнтам, які заходять до нас в офіс. Після року роботи вирішила скласти класифікацію типових клієнтів.«Нестримні».

Поліграфічна фірма. Постійні теми, або «Як затрахать працівників офісу».— Надрукуйте мені диплом.— А скільки у вас аркушів?— Дванадцять.— Здорово: стислість — сестра таланту.— Та ні, я просто додрукувати!— Ні, ми друкуємо тільки від ста сторінок.— Ну що, вам складно?!— Ви верстаєте в присутності?— А то! За бабос.— Ну що, вам складно?!— Ні.

Я працюю на Ленінському проспекті. Кожен вечір спостерігаю одну і ту ж картину: на перехрестях скупчуються машини, утворюючи пробки, і кожен, мати їх, другий воЕкшн натискає свою чортову бибикалку!

Нашому синочкові два роки і десять місяців. Він росте міцненьким хлопчиськом, веселим і допитливим. Є тільки одна проблема: він поки що не говорить. Дитина постійно спостерігається фахівцями, приймає призначені препарати, щодня виконають безліч розвиваючих вправ.

Хочу підтримати дівчину, задолбавшуюся нахабними телефонними спамерами. У мене немає хворої дитини і глухий прабабусі, так і стаціонарного телефону давно немає.

До історії «Про гостей та мешканців столиці» хочу ще додати ось що. Мене задовбали гордість деяких людей місцем народження. Особливо виділяються тут, безсумнівно, «корінні москвичі.