Мене задовбали люди, які не розуміють, що професійне захоплення і хобі — це різні речі.
Ось один чоловік пише, що, мовляв, задовбали його ті, хто не розуміє, що таке філософія. Добре, я згоден, балачки «за життя» — це не філософія. Але тут же виявляється, що насправді філософія — це коли читають Гегеля і Хайдеггера.
Так от, дозвольте відрекомендуватися: я любитель філософії. Не професійний філософ і навіть не дилетант. Я не читав ні Платона, ні Гегеля (останнього — і не збираюся), а про Гайдеггера я навіть і не чув ніколи. Знаєте чому? Тому що філософія філософії ворожнечу. У мене є певна область інтересів і в рамках цих інтересів я із задоволенням читаю книжки, слухаю тригодинні лекції, дебати й дискусії. За межами своєї області інтересів, вибачте, у мене на це немає ні часу, ні бажання.
Коли людина говорить, що любить музику, це не обов’язково означає, що він досконало знає всю історію музики, носить гігабайти в плеєрі і вміє грати на трьох музичних інструментах. Можливо, що він просто фанат кількох виконавців, а все інше йому просто не цікаво. Нікому при цьому в голову не прийде сказати, що ця людина не любить музику. Чому ж з філософією ситуація протилежна?
