Ми філософію вчили не за Гегелем

16

Я аспірант, спеціальність у мене гуманітарна. За всі роки навчання, починаючи з бакалаврату і закінчуючи власне аспірантурою, мені не раз доводилося складати іспити з предмета, званому «філософія». І мене задолбали розуміння цього слова обивателями.

— О-О, філософія! Це я люблю!

Ммм, як цікаво, зачитываешься працями Гегеля на дозвіллі? А може, Хайдеггера? Що, ні?

Предмет цей, прямо скажемо, не з числа моїх улюблених, бо дається мені важко. Але тільки я так вважаю.

— Ну, філософію ти легко здаси, ти ж любиш пофілософствувати.

Ну так, а ще я котиків на полях блокнота малюю, схоже у мене пропадає історик мистецтв. Котики мені, безумовно, допоможуть відрізняти Рембрандта від Тиціана і Моне від Мане. Те, що я іноді люблю поговорити «за життя» за чаркою чаю або пишу щось таке в бложіке, абсолютно ну от ніяк не пов’язане з наукою, філософією. І мене задолбали, що деякі люди цього не розуміють.

Добре, що я не психолог, а то диванна «психологія» від кухонного «філософії» недалеко пішла…