Копійки і мільйони

266

Як дістали жадібні покупці! Приходить тітонько вся в золоті, купує ручку за півтора рубля і запитує: «А скидочку зробите?» Ну якого, вибачте, вам знижку? Ощасливила, блін, цілий статок у нас в магазині залишила! Другий раз приходить, купує зошит у клітинку за п’ятак: «Дайте мені знижку, я у вас постійний покупець!»

Приймаємо старі книги в букіністичний відділ. Задоблали питати, чому так дешево приймаємо. Приносить мужик книжку радянського письменника, якого по блату надрукували в сімдесятому році і в навантаження давали до Агаті Крісті, і каже:

— Ось гарна книжка дуже. Мені вона на фіг не потрібна, я її не читав і читати не буду, там написана нісенітниця. Я хочу за неї сто рублів, тому що вона дуже гарна.

Коли відповідаєш, що таку книгу за такі гроші ніхто не купить, починає обурюватися: дешевше віддати не може, тому що в радянський час купив за цілих сорок копійок.

А як задовбали розумники, які краще за нас вміють торгувати! Приходить такий у магазин і починає випендрюватися: «Та я! Та якщо б я торгував тут у вас! Та я б став мільйонером! Так я три десятки років пропрацював на заводі! Так ви торгувати не вмієте, а я вмію! Так я вас навчу!» Ну і де твої мільйони, якщо ти краще нас вмієш торгувати, а?