Не розсипайте корм перед тролями

3

Захотілося мені одного разу прочитати зібрання творів класика світової літератури. Знаходжу, качаю. Під роздачею звичайні коментарі з подяками. Раптово в тему вривається юзернейм, який пише гнівний пост в дусі:

— Цього класика читають тільки дурні! Він пише якусь фігню, життя не бачила, тільки й вмів, що базікати! І люблять його тільки захоплені дамочки, ласі на нісенітниця!

А тепер — власне, до того, що мене задолбали. Ні, не подібні любителі похизуватися своїм особливо цінних думкою. Бог з ними, вони є скрізь. Справа в тому, як йому відповідають:

— Так, тон вашого повідомлення різкий, але в чому-то ви безперечно маєте рацію…

— А ось вам деякі факти з біографії письменника, які підтверджують…

— Частка правди у вашому коментарі є, та все ж…

Люди старанно придумують хороші аргументи. Наводять джерела, посилаються на критиків. Раз за разом кажуть: «У вас, звичайно, є право на власну думку…» Але все закінчується тим, що юзернейм розливається солов’єм, кожного звинувачує в невігластві, каже, що цей форум — смітник, і взагалі, він піде звідси. Не йде, правда.

Вистачить метати бісер перед свинями! Чому ви не можете розрізнити нудьгуючого провокатора і людини, готового до конструктивного обговорення? Ви ж навіть не годуйте троля. Ви кличете його до себе в будинок, гладите по голівці, співаєте колискову і вкладаєте в своє ліжко, поки він голосно псує повітря і розмазує соплі по вашій подушці. Але ви чомусь сподіваєтеся, що він подобрішає і не стане їсти ваших діточок за вечерею. Нерозумно так думати.