А мене задовбали люди, як в історії «Складно, але можна», купує самий дешевий ширвжиток і не думають головою.
Лампочкам Ілліча за 40 рублів давно місце в історії. Можна не поскупитися і купити енергозберігаючу за 120 (прослужить 10 років) або світлодіодне за 400 (прослужить 50 років, до того ж ніколи не розіб’ється). Ні, ми будемо купувати те, що перегорить через три години, а якщо не перегорить, то буде накручувати електричний лічильник. До речі, всі мої світлодіодні лампочки переїжджають зі мною з квартири на квартиру кілька років поспіль — варто їх розглядати як досить економічний електроприлад, а не як витратний матеріал. До того ж це сильно полегшує життя — не страшно, якщо забудеш вимкнути світло.
Асортимент на полицях повністю залежить від нашого купівельного поведінки. Поки є попит на дешеві застарілі лампочки, не подешевшають сучасні. Поки будуть брати дорогі імпортні сири, не підвищиться якість вітчизняних. Та у магазині потрібно думати перш за все головою, а не просто дивитися на ціну або терміни придатності. Переклеювання етикеток з термінами придатності або використання зіпсованих продуктів для салатів власного приготування — це ще квіточки. Деякі гіпермаркети опускаються навіть до розведення гелю для прання — просте порівняння зважуванням це легко доводить. Можна лаятися з адміністрацією через 50 або 300 рублів, а можна просто уникнути, якщо трішки подумати.
