Якщо я не помиляюся, на дворі XXI століття. Тобто теоретично люди повинні не тільки вже добре вміти писати SMS та користуватися хмарним сховищем, але і знати назву, а найголовніше — застосування деяких не зовсім звичних вітчизняним шлунків продуктів харчування.
Кілька днів тому зайшла в магазин купити додому хумус. Для тих, хто не знає, повідомляю — це така смачна густа паста з нуту, яку можна намазати на шматочок хліба або на овоч і з задоволенням з’їсти. Або просто ложкою з банки є. Знаю, багатьом він не по душі, але на то все і різні, комусь подобається, комусь ні.
Я готова визнати, що не всі люди могли чути про таких кулінарних вишукуваннях. Але, на мій, можливо, суб’єктивний погляд, якщо людина працює продавцем-консультантом у великій мережі гіпермаркетів, то він повинен знати, що це таке.
Так от, заходжу в магазин. Обшукавши його вздовж і впоперек, потрібного продукту не знаходжу. Вирішую скористатися цінною допомогою продавця-консультанта:
— Здрастуйте! Підкажіть мені, будь ласка, де я можу знайти хумус? Не бачу ніде на прилавках.
— Е-е-е… хумус? Ну… ви подивіться там, де все для суші.
Дуже дивуюся, але тим не менш йду, куди відправили, вирішивши, що, можливо, все для суші і самі суші зберігаються в холодильнику, де і хумусу, загалом-то, саме місце. У відділі «Все для суші», природно, нічого схожого на пасту з бобових я не знаходжу.
Ловлю ще одного консультанта:
— Добрий день, де я можу знайти хумус? Мене не змогли зорієнтувати. Можливо, ви змогли мені допомогти?
— Ой, хумус? Ні, у нас такого сиру немає!
Дякую, обійдуся.
