А мене задовбали, не повірите, свята! Хоча ладно, тут я прибрехав, задалбывают, як зазвичай, люди, просто приводом для задалбывания вони вибрали свято.
Як ви, можливо, знаєте, вчора була річниця дня народження великого російського письменника і поета Олександра Сергійовича Пушкіна. Я, хоч і віддаю перевагу більше серйозну фантастику, всією душею люблю його вірші, не тільки ті, що ставили в школі, але і ті, що читав у шкільній бібліотеці сам. Але мене за один ранок змусили (хоч і тимчасово) зненавидіти частина його творів, наприклад, «В’язня».
Справа в тому, що мені «пощастило» жити біля палацу культури імені Пушкіна. У звичайний час це красива будівля, де молодь творчо розвивається, поруч красива алея з квітами, лавочками та деревами для прохолодної тіні. Але у всілякі свята, а особливо у річницю народження або смерті Пушкіна, назовні з ДК вибираються ті, хто, мабуть, ще це ДК, власне, і називав.
От скажіть мені, у чому краса зібратися о восьмій ранку на маленькій парковці через дорогу від ДК прямо під вікнами житлових будинків спального району, выволочь концертну апаратуру і, викрутивши колонки на повну, на все горло репетувати вірші і вітати невідомих нікому пенсіонерів з тим, що вони народилися в один день з поетом? Цього вчаться в ДК? Звичайно ж, ні! У них прекрасні виступи, у них є молодь з чудовими голосами, є гімнасти й акробати, є власний концертний зал, в кінці кінців! Але ні, адже сплячі в 8 ранку мешканці не дізнаються, що сьогодні день народження Пушкіна, якщо не сповіщати про це на всю горлянку голосом старечого маразму з восьмої до десятої ранку!
І я не жартую, вони Екшн сно горланили з восьми до десяти, саме в ті години, яких мені не вистачило до здорового восьмигодинного сну після роботи над проектами до пізньої ночі.
І це ті самі люди, які грюкають мені палицею у двері, коли я у середині дня вмикаю музику так, щоб чути її в кухні за миттям посуду, тому що вони встали о шостій ранку, і тепер їм терміново потрібен обідній сон.
Знаєте, це все Екшн ство було схоже на п’яні крики гопоти під пивко і звуки з переносної колонки, з тим лише розходженням, що це робили дорослі тверезі люди на офіційному підставі, використовуючи належить держустанові апаратуру, робочу силу та власні повноваження.
Задолбали, що безкультурні хами займають посади навіть у палацах культури, це рівносильно батюшки-атеїстові, хоча в нашій-то неосяжної і такого вже давно пора перестати дивуватися.
