Згадуючи моїх дурних продавців

308

Мені 21 рік. Я дуже люблю читати. Читаю не все підряд, а вибирають одного письменника і заглиблююся в його твори. Так у мене було з Набоковим і Достоєвським, а зараз справа Екшн шла до Габріеля Гарсіа Маркеса. Прочитавши три його роману, що були в мене вдома, я вирішила знайти найпізніше його твір — «Згадуючи моїх сумних повій». Так, ось таке ось назва геній вирішив дати своєму роману.

Приходжу в досить пристойного вигляду книжковий. За прилавком жінка років 40-45 читає газету.

— Доброго дня, а у вас є Маркес? Роман називається «Згадуючи моїх сумних повій».

Жінка, відірвавшись від газети, дивиться на мене з обуренням:

— Дівчина! Взагалі-то у нас пристойний магазин! Туалетний літературку можете купити в кіоску біля метро!

Так і кортіло запитати: чи не в тому кіоску, де вона купувала жовту газетку, вона встигла побачити роман Маркеса? Ну да ладно, не буду ж я пояснювати дорослій жінці, що це далеко не «літературка», а Маркес — загальновизнаний майстер слова.

В іншому магазині молода дівчина з милою посмішкою принесла мені книгу, та ще й поділилася своїми враженнями про прочитане. А ви кажете, молодь деградує і не знає, з якого боку книгу відкривати…