До історії «Про гостей та мешканців столиці» хочу ще додати ось що. Мене задовбали гордість деяких людей місцем народження. Особливо виділяються тут, безсумнівно, «корінні москвичі. До речі, ні в одній іншій країні світу я не чула такої дурниці. Не існує «корінних» нью-йоркців, амстердамців або парижан. І нікому не цікаво, де саме тебе народила твоя мама і в якому місті було твоє перше місце прописки.
Звичайно, можна радіти, що вам пощастило народитися в місті з давньою історією, або в красивій гірській місцевості, або на березі моря. Але ключове слово тут «пощастило». Ви, особисто ви, абсолютно нічого не зробили, щоб стати «корінним» москвичем. І навпаки, людини не можна звинуватити в тому, що він народився і провів дитинство в не самому благополучному місті або районі.
Місце проживання батьків — це аж ніяк не заслуга самого людини. І дивно пишатися тим, що тобі дісталося випадково. Можна пишатися хорошою освітою, успіхами в кар’єрі і спорті, спеціальними знаннями, цікавим хобі або своєю сім’єю. Загалом, всім, що ви створили і побудували самі, своїми силами, розумом і руками. А коли люди пишаються пропискою своїх батьків, то складається чітке враження, що особисто вони за своє життя не зробили нічого путнього або по-людськи хорошого, чим справді можна було б пишатися.
