До розмов в маршрутках я звикла. До криків дітей, воркованию парочок, гопницкому гоготу. До всього. Навушники у вуха — і можна постаратися заснути. Але сьогодні одна пасажирка просто перевершила саму себе, а у мене, як на зло, скінчився заряд плеєра.
Півтори години поїздки тітонька розповідала своїй подрузі, як провела останні дні перед смертю її мама. У всіх подробицях. Про пролежні, про виділення, про відхід, про їжу і «ефекти» від неї. Ну, і про те, як вмирала, теж. До кінця поїздки на обличчя пасажирів було просто страшно дивитися.
Люди, мовчали б ви в транспорті, а…
