Домолчаться до безодні

3

Справи на культурному фронті такі, що можна говорити про поразку. Людина, чий світогляд хоч трохи вище табуретки, а естетичні смаки хоч трохи відрізняються від смаків споживачів стандартної культурної жуйки, весь час знаходиться в пошуку — і весь час ризикує нарватися. Не дай бог купити нову книгу, яку не гортав в мережі, піти на новий фільм, який не подивився онлайн, хоча б фрагментарно і в страшному якості! З майже стовідсотковою ймовірністю ви купите макулатуру і побачите погано змонтовану сумну нісенітниця.

Популярні «твори мистецтва» розкроюються і шиються за одним і тим ж лекалами. «Розважальна література» перетворилася в передбачені підсолоджені помиї…Та що там — література перестає бути духовною їжею. В похвалу книзі то і справа йдеться: «Ну, це так, відпочити, відключити мозок…» — як про пляшку дешевого пива, ще, мабуть, і з товченим димедролом. Література діє не на душу — на інстинкти. Мій сучаснику наспівують у вуха: «Ти крутий, ти прекрасна. Ви народжені правити світом, любити пачками красенів і красунь, смітити грошима. Вбити — нормально. Зрадити — нормально. Ставитися до людини як до іграшки — нормально. Вдосконалюватися не треба — все буде так». Більшість модних новинок у цій сфері — книги про нікчемних людишках, на яких несподівано звалилося всемогутність або Неземна Пристрасть. Знаменита «місячна» сага — того ж сорту. «Ототожнити себе з героїнею: ти — таке ж нікчема, тобі так само пощастить».

Не кожен — нікчема. Для багатьох такий підхід образливий. Книга сприймається як відро помиїв, выплеснутое під ноги. Але сучасні охоронці добрих звичаїв співають: тримай свою думку при собі, не ображай тих, кому смачно цими помиями харчуватися. Ну і що, що ти витратив гроші на цю погань. Викинь її. Подаруй.

Цікаво, що порадники такого роду сказали б, порадь я їм у відповідь: купила прострочені продукти? Вся родина отруїлася? Ну, викинь і забудь — може, це новий стиль такий. Або пригости ще кого-небудь — раптом йому сподобається.

Ти пішов у кіно, а показали нудне, заштампованное, змонтоване на коліні, погано виконане щось? А що ж ти там сидів, не пішов із залу на перших же кадрах? Нічого, що за квиток заплатили, а з тобою був чоловік, для якого цей кіносеанс емоційно значущий. Подумаєш, вас нагодували отрутою! Переживете, нема чого скаржитися. Ви ж самі туди пішли, вас ніхто не тягнув!

На роботі, в автобусі, в магазині голосно грає радіо — нестерпимейшая, тошнотворная естрадна жуйка. Не подобається — не слухай. Заткни вуха, вийди на чужій зупинці, не купуй хліба. І не ображай колег проханнями зробити тихше: їм подобається. Тим паче не заводь розмов про класику: їм неприємно.

Співвітчизники, будьте терпимі до тим «митцям», які псуються душі ваших дітей. Не ображайте бракоробів злим відкликанням. Не засмучуйте ошалілих сучасників злим словом про світлі, душевному підйомі, катарсис, поезії, яких вам би хотілося від книжки, від фільму, від пісні — багато сучасники вже не пам’ятають, що це таке. Мовчіть, співгромадяни.

Цікаво, до якої низькості ми домолчимся?