Мене задовбали ниття і відмазки мережевих перекладачів-аматорів. Ось зараз натрапила на мангу, де сканлейтеры не полінувалися написати дві — дві! — сторінки дрібним шрифтом плачу про важку працю перекладача, про мовні мінливості і про те, куди всяким мізантропам варто засунути свою критику. З-за цього і захотілося виплакатися.
Більше всього мене, мабуть, дратує аргумент «дар дармовому коню в зуби не дивляться», яким багато хто любить прикривати свої огріхи. Так, більшість з вас не отримує матеріальної вигоди від свого хобі, а деякі навіть несуть збитки, купуючи за свої кровні комікси, книги або диски. Але це зовсім не означає, що можна безмежно розширювати своє ЧСВ, впарювати аби що і чекати за це земних поклонів, та ще й ображатися на конструктивні зауваження. Мовляв, вам, смердів, і так все дісталося задарма, так жеріть, що дають! Ніхто не вимагає від вас ідеальних результатів, але різниця між парою дрібних косяків і відвертою халтурою величезна. Якби перукар-стажист, який робить вам безкоштовну стрижку, раптом виголив налисо смугу у вас на маківці, ви б напевно обурилися незважаючи на те, що стрижка халявна. Якщо беретеся надавати послугу, робіть це якісно. Чи не ображайтеся на критику. Чи не беріться взагалі.
Друга улюблена пісня: «Ми працювали не покладаючи рук заради вас невдячних». Хлопці, усвідомте вже нарешті, що працює кожен з вас в першу чергу заради себе коханого. Найчастіше — заради слави. Саме тому всі ви підписуєте свої творіння і дуже сердиться, якщо десь цю підпис витирають. Ви викладаєте свою працю в мережу не для того, щоб народ міг ознайомитися з твором, а для того, щоб сказати собі: «Ой, який я молодець! Я поділився!» — і повісити собі уявну медаль на груди. Деякі ще перекладають заради мовної практики, або щоб навчитися працювати в різного роду редакторах, або просто від нічого робити. Це теж егоїстичні мотиви: прокачування ваших навичок, ваше ліки від нудьги. І коли вийшло криво, аргумент «але я ж намагався» може бути вагомим тільки для мами. Не треба емоційного шантажу.
Також шалено дратують заборони на «перехоплювання проектів» і огрызания у відповідь на питання про продовження. Добре ще, якщо проект активний. А якщо остання глава або серія була викладена рік тому? Чому просто не сказати: «Нам перехотілося доробляти, підхопить хто-небудь»? Це було б нормально, адже ви маєте повне право забити на своє хобі. Але ні! Як собаки на сіні, ви будете сидіти на заглохшем проекті, не віддаючи його нікому, і годувати публіку сніданками ще пару років, поки на четвертий рік обіцяне не забудеться.
А ось суворі заборони на поширення перекладів взагалі або без попиту мене тільки забавляють. Дорогі мої, по-перше, якщо щось потрапило в мережу, воно стопудово піде по руках. Наскільки далеко, залежить від цікавості матеріалу. Грізна писулька від цього ніяк не захистить. І навіщо вам взагалі знати, хто і де виклав ваш переклад? Головне, що більше народу зможе його завантажити. Ви ж заради цього і прагнули, пам’ятаєте? По-друге, що за пошуки честі серед злодіїв? Ви самі спиратили чужу інтелектуальну власність і тепер пред’являєте на неї якісь права, чекаєте, що інші пірати будуть шляхетніше вас самих і не зазіхнуть на нібито чуже. Право, смішно.
Я й сама колись займалася перекладами серіалів, так що не з чуток знаю, що це реальний працю, і готова його цінувати. Але будьте простіше, познімайте корони, не обіцяйте зайвого, виконуйте роботу якісно — і тоді отримаєте від вдячної публіки щире спасибі, а може, й кілька кліків по кнопці «Donate» на вашому сайті.
