Нове дослідження вивчає дивну силу татових жартів, показуючи, що ті, хто сповідує традиційні культури, включно з любителями домашніх тварин і навіть релігійними людьми, з більшою ймовірністю вважають їх смішними. Дослідження, проведене психологами Полом Сільвією та Меріель Бернетт, проаналізувало понад 32 000 жартів із субредіту r/dadjokes, виявивши дивовижний зв’язок між сприйняттям гумору та культурною відповідністю.
Дані за стогоном
Дослідники виявили, що люди, які вважають себе «культурно консервативними» (тобто більш освіченими чи релігійними), позитивніше реагують на ці часто незграбні каламбури. Що ще цікавіше, дослідження виявило тісний зв’язок між володінням домашніми тваринами та задоволенням від татових жартів: любителі кішок, любителі собак і ті, хто любить обох, вважали їх смішнішими, ніж ті, хто взагалі не цікавився тваринами. Як криво зауважили дослідники: «Цікаво, що смішне людям, які не люблять кошенят і цуценят».
За межами гостроти
Це не просто задоволення; це про те, як гумор зміцнює соціальні зв’язки. Татові жарти, незважаючи на їхню репутацію, служать способом перевірити та підтвердити спільні культурні припущення, не ризикуючи. Дослідження показує, що передбачуваність і простота цих жартів привабливі для тих, хто цінує традиції та знайомство. Дослідження також підтвердило поширену підозру: самі тата вважають батьківські жарти смішнішими за інші, що, на думку авторів, «втішає» в епоху, позначену скептицизмом експертів.
Загальна картина
Наполегливість татових жартів говорить про глибшу тенденцію: людську потребу в загальному, легкозасвоюваному гуморі. У світі, який дедалі більше роз’єднується політичними розбіжностями та соціальними нормами, що швидко змінюються, ці жарти викликають ностальгію, об’єднуючий досвід. Вони нагадують, що навіть у хаосі деякі речі залишаються передбачувано дурними. Результати дослідження стосуються не лише гумору; вони забезпечують миттєвий знімок культурної відповідності та незмінну привабливість простоти.
