Здрастуйте, дражайшие читачі. Хочу поділитися старої як світ лукавою полуложью: «Не ходіть, діти, вчитися в універ». Всім знайома Фраза, є безліч її прихильників і супротивників, що не змінює її статусу напівправди. Ні, визначення «напівправда» в даному випадку не піЕкшн де, так як правда це лише для вузького кола людей.
Візьмемо простий і наочний приклад. Є у нас чотири друга — Петя, Коля, Саша і Вася, які закінчують школу.
Петя — беручкий, енергійна, товариська, трохи зухвалий і хитрий хлопець, такий дуже кмітливий трієчник. Трієчник він явно не через брак талантів, просто йому нудно на уроках, а по ряду предметів він взагалі без особливих зусиль частенько вистачає п’ятірки.
Коля — амбітний, честолюбний відмінник від слова «треба», педантичний до мозку кісток, фанат, скажімо, суспільствознавства і права, учасник олімпіад і конкурсів, автор всіляких шкільних робіт. Навіть по ненависному креслення має п’ятірку, хоч і руки не з плечей.
Саша і Вася — інфантильні хорошисти. Саша — спортсмен-любитель, йому добре даються гуманітарні предмети, він сором’язливий і добрий хлопець. Вася — програміст-самоучка, інертний, трішки лінивий, але дуже розумний.
І ось випускні іспити закінчені, у хлопців на руках атестати, треба вирішувати, куди йти далі.
Ось тут розгорається суперечка між Петриком і Колею. Петя каже, що вища освіта для лохів, марна трата часу, потрібно починати свою справу зараз, поки ти молодий і активний. Коля хмикає і каже, що диплом — це пропуск в життя, це престиж і показник твоєї грамотності, що без диплома роботодавці будуть ставитися до тебе з погордою, і ти ніколи не досягнеш керівних постів. Петя фиркає і каже, що він «на дядю» працювати не збирається. Саша і Вася слухають їх, мовчки кліпаючи очима. Зрештою Саша, поміркувавши, вирішує послухати розумного Колю, а Васю приваблюють обіцяні Петриком перспективи.
Підсумок такий.
Коля закінчує з червоним дипломом юридичний, вступає в аспірантуру, попутно йде працювати помічником прокурора, займається науковою діяльністю та працює в суді, педантичності, наполегливості та вмінню подати себе просувається кар’єрними сходами, незабаром ще й помахуючи двома дисертаціями. Він шановний суддя, у нього важка робота, але високі зарплата, положення в суспільстві і зарозумілість.
Саша надходить на економіста, двічі змінює спеціальність за час навчання, залишається на другий рік, підробляє спочатку офіціантом, потім мерчендайзером, потім в друкарні, поступово вливається в колектив, попутно з навчанням йде на курси дизайнерів, закінчує їх одночасно з університетом. Залишається працювати в друкарні, потім міняє роботу на більш високооплачувану, поступово стає досить непоганим фахівцем, любить свою роботу. Вважає себе творчою людиною, розуміє, що не здатний сам вести бізнес, із задоволенням працює «на дядю».
Петя позичає грошей у всіх родичів і знайомих, в поті чола бігає оформляє документи на ІП, консультується з Колею, читає форуми, налагоджує зв’язки з китайськими виробниками товарів для дому, пише бізнес-план (не без допомоги Сашиних інститутських друзів-економістів), відкриває магазинчик, наймає Васю, по старій дружбі возиться з сайтом і комп’ютерами в офісі. Розширюється, наймає нових працівників. Тепер він голова компанії, яка торгує досить якісними китайськими штучками, один з лідерів ринку. Відпочиває на Ямайці, постійно у роз’їздах, успішний, задоволений собою, сміється над дурниками, які закінчили універ, вважає Колю і Сашу рідкісним винятком, часто звертається до них за допомогою, як ділова людина, оплачує її за ринковою ціною.
Що ж з Васею? Вася намагався організувати ремонтну майстерню, але справа не пішла, крім того, він заплутався при оформленні ІП, простягнув з формальностями. У результаті купа податків, у яких він нічого не тямив, і штрафи від всіляких інстанцій перекрили його прибутку, і йому довелося йти працювати до Петі, ніж він досі і займається. Причому чомусь, коли бізнес Петі розширювався, той взяв начальником IT-відділу дядька з дипломом з боку, так як він більш відповідальний, більше знає і більш професійний, ніж Вася.
Так до чого я це все? Ми чудово бачимо, що наш абстрактний Петя чудово обійшовся без освіти, а от Вася — не дуже. І таких Вась в реальному житті набагато більше, ніж беручких Співати. Піди цей самий абстрактний Вася в універ, у нього так само, як у Сашка, була б прірва часу, щоб визначитися зі своїм покликанням, а можливо, він одразу б закінчив IT-спеціальність і працював у того ж Петі начальником IT-відділу. Абстрактного ж Петі зручно мовити юним дурачкам: мовляв, не ходіть в універ, це зайва трата часу, а іноді і грошей, я ж успішний без універу. Таким чином він отримує величезну масу дешевої робочої сили, адже їм нічого пред’явити, крім амбіцій. Знань після школи явно недостатньо, досвіду теж, наполегливість, завзятість і працьовитість теж властиво не всім. Ось так ми і отримуємо нашу «полуложь».
Ну що ж, традиційно: задовбали… ні, не Петі. Задовбали ті, хто ведуться і бездумно повторюють їх слова.
