Мізки в памперсі

454

Не знаю, чи писав про це хтось зі схожою проблемою або у мене першого урвався терпець, але мене зі страшною силою дістало чути дитячий лепет від цілком дорослих людей. До них жодних претензій — вони вчаться говорити. Нянин мову у виконанні їхніх мам я хоча б можу зрозуміти, кожен у своєму праві спілкуватися зі своєю дитиною як вважає за потрібне.

Але коли цей лепет розводять у спілкуванні зі мною, мені хочеться від душі обкласти співрозмовника матом.

Ось ти робиш щось хороше людині, а він тобі у відповідь: «Сяп». Ти у відповідь як дурень хлопаєш очима, а він тобі каже: «Ну в сенсі, сяпки». Спасибі, дуже зрозуміло! Зрештою, тобі злобно і через губу пояснюють логіку появи на світ цього лінгвістичного ублюдия. Спасяпки — сяпки — сяп. Фінська ж сором! Сказати «спасибі» в стані трирічна дитина, чесне слово, я нікого не обманюю. Співрозмовник дивиться злісно і каже, що йому мене взагалі дякувати неохота. Ну і не дякуй, теж мені, блін, трагедія.

Доросла людина просить тебе про послугу, дивиться цуценячими очима і вимовляє: «Ну позязя!» Різні люди, кому за двадцять, хто мій ровесник, а мені, на хвилиночку, тридцять п’ять. Хтось навіть старше мене на десяток років. І добре б це був жарт, але фіг там було, вони на повному серйозі.

І така байда повсюдно. Стоїть перед тобою доросла людина, але варто йому заговорити і він включає лялечку. Люди, агов, що з вами не так? Хто вам сказав, що цей дитячий лепет звучить круто? Добив розмову з якоюсь дамою старше мене добре, якщо років на п’ять, а не на десяток. Дама перепитує щось, я пояснюю. «Поняня», — відповідає мені дама. У мене випав очей, що за «поняня» така, потім лінгвістична здогад підказала, що їй зрозуміло.

Тьху, блін, дістали! Сподіваюся, ви хоч в штани писатися не почнете. Памперс вам хочеться надіти. Використаний. На голову.