Дебютний роман Джейка Корелла «Друга світова» — це не просто чергове мрійливе бачення втечі людства на Марс. Це уїдлива сатира про те, що станеться, якщо ми просто перенесемо існуючі проблеми на нову планету. Історія розповідає про Фліпа Б’юкенена, чий батько очолює першу колонію на Марсі, у той час, як Червона планета долає два десятиліття швидких змін: прориви, політичні маневри та передбачувані людські слабкості.
Corell не покладається на надуману наукову фантастику. Він використовує правдоподібні технології найближчого майбутнього — космічні ліфти, віртуальну реальність, навіть подорожі зі швидкістю світла через викривлення простору й часу — щоб створити світ, який виглядає моторошно знайомим. Це не далека фантазія, а продовження поточних дебатів про дослідження космосу, приватну експансію та етику позаземних поселень.
Книга поєднує жорстку наукову фантастику з чорним гумором, що нагадує доступність Енді Вейра (Марсіанин ) і дотепну сатиру Курта Воннеґута. Корелл представляє Марс, сформований не лише фізикою, а й людським его та амбіціями. У результаті вийшла історія, яка серйозно ставиться до космосу, визнаючи абсурдність людської природи.
Марс як дзеркало
Корелл свідомо вибрав Марс через його символічне значення. Це не просто інша планета; це наступна логічна межа, яка вже знаходиться в межах досяжності зусиль колонізації. Ця безпосередність змушує історію ґрунтуватися на проблемах реального життя. Як каже Корелл, «Марс здавався ідеальним компромісом… люди вже будують плани колонізації».
Автор бачить паралелі між ранніми американськими колоніями та гіпотетичними першими марсіанськими поселеннями. Схема знайома: дослідники, інвестори, потім політики. Така корпорація, як SpaceX, ймовірно, очолить цю справу, виступаючи як дослідником, так і інвестором. Зрештою, марсіанський рух за незалежність буде нагадувати корпоративну революцію… профспілковий страйк у скафандрах.
Це не обнадійливе бачення. Корелл вважає, що жадібність є найбільшою перешкодою для побудови кращого світу в космосі. «Ви не можете вивести це з очей». Навіть на новій планеті людські інстинкти залишаться незмінними.
Привабливість і небезпека прогресу
Роман охоплює два десятиліття технологічної еволюції, від голограм до клонування. Корелл визнає, що технології швидко змінюються, але на перше місце ставить реалістичність персонажів. «Людська поведінка — єдина константа». Якщо персонажі відчувають себе справжніми, світ навколо них може розтягуватися, не руйнуючись.
Він також висміює кліше наукової фантастики, а не саму науку. Класичний скляний біосферний купол – це кліше, але це корисний спосіб зорієнтувати читачів. Corell використовує знайомі тропи, щоб сатира діяла швидко.
Чому це важливо: неминучий людський фактор
Книга Корелла — це більше, ніж просто розвага; це попередження. Освоєння космосу не вирішить проблеми людства магічним чином. Ми принесемо свої недоліки з собою, але жадібність залишиться могутньою силою. Питання полягає не в тому, чи ми можемо колонізувати Марс, а в тому, чи ми повинні це робити, враховуючи наші минулі невдачі.
Висновок Corell обережно оптимістичний. Прогрес можливий, але він вимагає платформи для обміну ідеями та готовності прийняти як хороше, так і погане. Шлях до кращого майбутнього в космосі буде вимощений не утопією, а тим самим хаотичним, недосконалим людством, яке привело нас сюди.
Другий світ вийде в лютому 2026 року.
