Новий документальний фільм Channel 4 «ДНК Гітлера: план диктатора» викликав суперечки через аналіз генетичного матеріалу Адольфа Гітлера. Програма, над якою працювали роками, стверджує, що вилучила ДНК з просоченого кров’ю шматка тканини, пов’язаного з диктатором, а потім використала передові генетичні тести для вивчення його походження, можливих захворювань і навіть схильності до певної поведінки.
Проект піднімає фундаментальні етичні питання: чи варто розбирати біологію зла? Чи є цінність розуміння генетичних факторів, які могли сформувати монстра, чи такі дослідження просто прославляють постать, яка втілює невимовний жах?
Наука в пошуку
Дослідники отримали ДНК із зразка тканини, яку, як вважають, взяли з дивана Гітлера в останні години його життя. Порівнявши його зі зразком вижилого родича чоловічої статі, вони підтвердили генетичний збіг. Це дозволило їм вивчити родовід Гітлера, спростувавши давні чутки про єврейське походження за допомогою аналізу ДНК по батькові.
Більш провокаційним є те, що програма стверджує, що Гітлер був носієм генетичного маркера, пов’язаного з синдромом Каллмана, рідкісним захворюванням, яке впливає на статеве дозрівання та вироблення гормонів. Історичні записи часів ув’язнення Гітлера після невдалого путчу в «Пивному залі» 1923 року підтверджують це, відзначаючи неопущене яєчко. Документальний фільм передбачає, що ця фізична аномалія могла вплинути на його психологічний розвиток.
Питання схильності
Найбільш суперечливим аспектом програми є використання полігенних оцінок ризику (PRS), суперечливого методу оцінки генетичної схильності людини до певної поведінки. Дослідники стверджують, що Гітлер мав підвищені показники PRS щодо СДУГ, аутичних рис, антисоціальної поведінки та навіть шизофренії.
Цей аналіз викликав критику з боку генетиків, які стверджують, що тести PRS є ненадійними для окремих людей і мають сенс лише на рівні популяції. Крім того, пов’язування Гітлера з такими захворюваннями, як аутизм, ризикує стигматизувати тих, хто живе з такими нейровідмінностями.
Етика генетичного детермінізму
Довіра документального фільму до тестів PRS викликає занепокоєння щодо генетичного детермінізму, хибної ідеї, що гени визначають поведінку. Критики стверджують, що зведення дій Гітлера до його генетичного складу ігнорує складні історичні, соціальні та політичні сили, які дозволили йому піднятися до влади.
Продюсери фільму визнають ці ризики, але фінальна версія все одно підкреслює потенційні генетичні зв’язки з психологічним профілем Гітлера. Це викликає тривожну ймовірність того, що документальний фільм може ненавмисно нормалізувати або навіть виправдати його дії, представивши їх як біологічно зумовлені.
Небезпечна спадщина
Залишається фундаментальне питання: яка мета аналізу біології зла? Деякі стверджують, що розуміння генетичної схильності Гітлера може дати розуміння психології диктаторів. Інші попереджають, що таке дослідження ризикує прославити постать, яка втілює невимовний жах.
Продюсери фільму наполягають, що їхньою роботою керує наукова цікавість, а не моральне судження. Але факт залишається фактом: залежність фільму від суперечливих генетичних тестів може мати небезпечні наслідки, зміцнюючи шкідливі стереотипи та підриваючи комплекс факторів, які призвели до Голокосту.
Зрештою, ДНК Гітлера служить страшним нагадуванням про те, що наука без етичних кордонів може бути небезпечним інструментом. Провокаційні твердження фільму можуть викликати дискусію, але вони також ризикують звести жахи минулого до набору генетичних схильностей, затьмарюючи людський вибір, який зробив їх можливими.
