Новий аналіз об’єктів пояса Койпера (KBO) виявив раніше невідоме, висококонцентроване скупчення крижаних тіл, яке отримало назву «внутрішнє ядро». Це відкриття, зроблене дослідниками з Прінстонського університету, додає ще один рівень складності і без того таємничим зовнішнім просторам нашої Сонячної системи.
Пояс Койпера та його приховані закономірності
Пояс Койпера – це величезна область за межами Нептуна, населена крижаними породами – залишками формування Сонячної системи. У 2011 році астрономи ідентифікували в ньому першу помітну структуру, «ядро», групу OPC зі схожими орбітальними шляхами. Більше десятиліття ніяких інших масштабних візерунків не з’являлося… досі.
Останнє дослідження під керівництвом Аміра Сіраджа уточнило орбітальні дані 1650 OPC за допомогою алгоритму, призначеного для виявлення кластерів. Алгоритм послідовно ідентифікував вихідне ядро і нову, щільнішу групу на відстані приблизно 43 астрономічних одиниць (а.о.) від Сонця. Внутрішнє ядро виділяється тим, що його об’єкти зберігають дивовижну кругову орбіту, вирівняну з площиною Сонячної системи.
Чому це важливо: погляд у минуле Сонячної системи
Неочікуваний порядок усередині внутрішнього ядра є значним. Високо організовані орбіти вказують на давню непошкоджену структуру, тобто на ці об’єкти протягом мільярдів років не сильно впливали гравітаційні сили. Ця стабільність пропонує унікальне вікно в ранню Сонячну систему, потенційно розкриваючи підказки про те, як гігантські планети мігрували та як міжзоряні події могли сформувати наш планетарний регіон.
«Така орбітальна стабільність є сигналом дуже старої, непошкодженої структури, яка може стати ключем до еволюції Сонячної системи…» – Амір Сірадж
Одна з провідних теорій припускає, що міграція Нептуна може тимчасово захопити ці OPC у гравітаційний порядок, перш ніж випустити їх у поточну, згруповану структуру. Подальші спостереження можуть підтвердити це або виявити альтернативні сценарії.
Що далі? Роль Рубінської обсерваторії
Обсерваторія Віри К. Рубін, нещодавно запущена в Чилі, готова революціонізувати наше розуміння пояса Койпера. Завдяки своїй безпрецедентній здатності виявляти OPC, він швидко розширить набір даних і може виявити ще більше прихованих структур. Чим більше KMO ми каталогізуємо, тим чіткішою стане рання історія Сонячної системи.
Це відкриття підтверджує ідею про те, що пояс Койпера — це не просто випадковий розкид уламків, а ретельно збережений запис про роки становлення Сонячної системи.
