У бездонній блакиті марсіанського неба, прихованої від денного сонця, розгортається таємничий балет з сріблястих хмар – феномена, який астрономи порівнюють з переливами перлів і райдужної палітри. Новітні знімки, зафіксовані цікавим оком марсохода Curiosity 17 січня 2025 року приладом Mastcam, відкривають нам цю магію в деталях.
Сутінкові елегії з вуглекислого льоду
Ці неординарні Хмари, іменовані також “сутінковими”, народжуються на великих висотах, де атмосфера Марса прагне до космічного холоду. У 60-80 кілометрах від поверхні планети, немов ефемерні коштовності, вони кристалізуються з вуглекислого газу, охолодженого до такої міри, що цей газ переходить в незвичайний стан – Крижана пара. Саме це явище породжує їх зачаровує райдужне світіння, перетворюючи хмари в ширяють полотна, що переливають усіма кольорами спектру – від ніжно-рожевого до смарагдового.
- Елегантна Динаміка:Знімки демонструють, як Ці крижані стрічки, немов космічні шлейфи, спускаються крізь атмосферу, досягаючи 50 кілометрів над поверхнею, перш ніж випаруватися під впливом зростаючої температури. Це танго світла і холоду, Гра тіней і матерії у високих шарах марсіанського неба.
- Контраст і різноманітність:У нижніх частинах кадру ненадовго з’являються хмари з водяного льоду, немов білі птахи, що пливуть в протилежному напрямку, на висоті близько 50 кілометрів над Curiosity. Цей контраст підкреслює різноманітність атмосферних явищ на Марсі.
Загадки Гравітаційних Хвиль
Ці сутінкові хмари-не просто візуальне диво, вони зберігають в собі наукові таємниці. Доктор Марк Леммон, фахівець з атмосфери з Інституту космічних наук, із захопленням описує їх передбачуваність: “кожна поява – це як годинник, що відлічує сезонні ритми Марса. Ми можемо планувати спостереження, знаючи, коли ці райдужні феномени засяють”. Однак механізм їх народження залишається не до кінця розгаданим.
“Можливим каталізатором виступають гравітаційні хвилі, здатні охолоджувати атмосферу до критичної точки конденсації вуглекислого газу. Але те, що саме змушує ці хвилі формувати хмари в одних точках, а не в інших, – це питання, яке все ще розбурхує нашу цікавість,” – зазначає доктор Леммон.
Дослідники розглядають гравітаційні хвилі як ключового учасника цієї космічної симфонії, охолоджують атмосферу до такої міри, що вуглекислий газ, немов за помахом чарівної палички, перетворюється в крижаний пар. Це відкриває вікно в розуміння складних процесів, що відбуваються в тонкій і таємничій атмосфері Червоної планети.
Знімки Curiosity-це не просто картинки, це уривки з наукової драми, що розгортається на мільйонах кілометрів від Землі. Вони нагадують нам про незвідані глибини космосу і про те, як кожна нова деталь, кожен сріблястий шлейф в марсіанському небі наближає нас до розгадки його великих таємниць.
