Чудовим грудневим вечором я, дуже толерантна дівчинка, вирушила дивитися балет «Лускунчик». Гофман, Чайковський, вальс квітів, па-де-де Феї Драже і принца Оршада…
Стоп! What the… так-Так, очі мене не обдурили: Фея Драже — японка. Різдвяна казка скінчилася. Ласкаво просимо в реальний сучасний толерантний світ.
Люди дуже різні, і це здорово. У кожної країни своя багата культура, і це теж здорово. Але принадність саме в унікальності та відмінності європейської культури від східної. При змішуванні компонентів виходить… кхм…
Якщо я йду дивитися «Кармен», я хочу бачити на сцені циганку і тореадора. Щоб це були циганка і тореадор, вони повинні володіти відповідною зовнішністю і комплекцією.
Якщо я йду дивитися пекінську оперу, я хочу бачити наложницю Ян і Сунь Укуна. Знову ж таки, негр (вибачте, афро-підставте-потрібне) на ці ролі не піЕкшн де.
Якщо я йду дивитися «Лускунчика»… Ну, ви зрозуміли.
Я нічого не маю проти негрів, китайців, кавказців, таджиків. Але я маю багато «за» збереження національної культури.
Так, стрункі азіатки добре танцюють. Так, деякі азіати добре співають. Але цього завжди буде недостатньо.
В Якутії холодно, і якщо завезти туди пальми, курорт вона не перетвориться. В Африці не водяться білі ведмеді, і якщо навіть привезти парочку, вони здохнуть. Це нейтральні за забарвленням закони життя, які просто треба прийняти.
Темноволоса вузькоока дівчина, якою б гарною танцівницею вона не була, ніколи не стає Феєю Драже. А люди, які вважають мою позицію образливою і расистської, задовбали!
