У безмежних просторах Всесвіту, немов перлина на оксамитовому тлі космосу, космічний телескоп НАСА/ЄКА “Хаббл” направив свій погляд на спіральну галактику UGC 5460, розкриваючи її таємниці в дивовижному дозволі. Розташована приблизно в 60 мільйонах світлових років від нас, в сузір’ї Великої Ведмедиці, ця галактика, відома також як IRAS f10048+5205, LEDA 29469 або TC 132, постає перед нами у всій своїй грандіозній красі, немов таємничий танець світла і матерії.
Зоряні вибухи: прямий наказ до спостереження
UGC 5460 не просто красива – вона хранителька драматичних космічних подій. Двічі, в 2011 і 2015 роках, в її серці розігралися вибухи наднових, які отримали імена SN 2011ht і SN 2015as. Саме ці зоряні катаклізми стали приводом для ” Хаббла “зосередити на галактиці свої всевидючі” очі”, запустивши цілу серію спостережень, спрямованих на розгадку таємниць різних типів наднових.
- SN 2015as: колапс Ядра та розсіяний Зоряний Шум– Ця наднова була яскравим прикладом колапсу ядра, апокаліптичного фіналу зірки, значно перевершує Сонце по масі. Коли її ядерне паливо вичерпалося, власна гравітація перетворила зірку в смертоносну гармату, викинувши назовні Хмари розігрітого речовини з неймовірною силою. “Хаббл” фіксував, як розширюється ударна хвиля цієї наднової стикається з навколишнім газом, подібно бурі, що проривалася крізь зоряне туманність.
- SN 2011ht: Загадка чи самозванець?– SN 2011ht, можливо, теж була надновою колапсу ядра, але існувала і альтернативна теорія – вона могла бути “світиться Блакитний змінної”. Уявіть собі зірку, яка переживає настільки потужні виверження, що імітують вибух наднової, але при цьому сама залишаючись неушкодженою – це і є суть цих рідкісних космічних явищ. “Хаббл” зараз шукає вцілілу зірку на місці SN 2011ht, сподіваючись нарешті розгадати цю зоряну загадку.
Кришталевий Кадр: поєднання кольору та історій
Кольорове зображення UGC 5460, створене за допомогою ширококутної камери Хаббла 3 (WFC3), – це синтез чотирьох різних довжин хвиль світла: ультрафіолетової, ближньої інфрачервоної та оптичної. Це подібно до того, як художник змішує фарби, щоб передати обсяг і глибину картини. Результат – жива палітра, де центральна Зоряна смуга галактики сяє як золота нитка, звивисті спіральні рукави – блискучими срібними стрічками, а яскраво-блакитні скупчення зірок нагадують іскристі алмази на чорному оксамиті космосу.
Особливий інтерес представляє невеликий об’єкт у верхньому лівому куті кадру-зірка, що знаходиться всього в 577 світлових роках від нас, у нашій власній Галактиці. Це нагадування про те, що навіть в грандіозному масштабі галактик, ми спостерігаємо близькі сусідів, пов’язані з нами спільною космічною ниткою.
Зображення UGC 5460-не просто набір даних, це застиглий момент космічного танцю, історія Зоряних вибухів і народження нових зірок, сплетена в шедевр астрономічного живопису.
