Прочитала історію «Доведеться як-небудь самим» і після кожного абзацу відчула припливи сорому. Адже я саме той персонаж, про відсутність якого в сучасному світі оповідає автор.
Це я все життя мріяла бути берегинею домашнього вогнища, дружиною і матір’ю. Можливо, мені пощастило — я зустріла чоловіка, який хоче від мене саме цього і готовий забезпечувати мене і наших дітей.
З роботи в декрет я йшла не просто в строк, а навіть раніше — перед відпусткою по вагітності та пологах я взяла щорічну відпустку відразу після державних свят. І зараз я не впевнена, що хочу виходити з декрету. Мені пропонували повернутися на роботу, починаючи з піврічного віку сина, але я подивилася на нього і на роботу, ще раз на нього і на роботу — і вибрала сина. Вибрала побачити його перші кроки, самостійно навчити його першим словами і познайомити його з цим світом, у якому йому доведеться жити.
І у мого сина є та сама бабуся на пенсії, готова приїхати в будь-який момент і посидіти з онуком стільки, скільки буде потрібно. І в неї є та сама дача, готова прийняти онука на все літо. Моя свекруха відчуває неймовірне щастя від витирання маленького носика і маленькою попи. Вона мріяла про онуків вже тоді, коли її власний син тільки пішов в перший клас. Але як би бабуся не рвалася днювати і ночувати у нас, все-таки мати дитини я та передавати право щоденного виховання мого сина я не хочу. Ні, я обов’язково віддам сина в дитячий сад, але моя мета не «сплавити», а соціалізувати дитину, навчити спілкуватися з іншими людьми.
З самого першого дня, коли наша сім’я поповнилася, я працюю мамою, і ця робота мені неймовірно подобається. А задовбали люди, які соромлять мене в цьому. Вони твердять: «Не присвяти своє життя дитині», але у мене є 2 улюблених хобі, якими я рада займатися у вільний від дитини час. Вони кажуть: «Сидиш на шиї у чоловіка», але це його добровільний вибір, і у нашій сім’ї немає необхідності виживати і битися за кожен рубль. Вони натякають: «Втрачаєш навички в професії», а я вже подумую пізніше змінити професію і взагалі сферу діяльності. Вони лякають: «А якщо залишишся одна з дитиною, як будеш викручуватись?» Ну, по-перше, вирішувати проблеми потрібно по мірі їх надходження, а по-друге, у мене перед очима живий приклад моєї рідної сестри, яка виховує дитину одна, так що я знаю, як це.
Я не бачу нічого ганебного в тому, що я вибираю сім’ю, раз вже в мене є і бажання, і можливість. Так, мені пощастило в житті, але не треба мене в цьому соромити. Несправедливо заявляти, що жінки нині всі поголовно вибирають кар’єру, покликання і довгоочікуваний курорт, а таких, як я, просто не існує.
