Нове міжнародне дослідження надає переконливі докази того, що сівозміна — практика чергування культур на полі — незмінно перевершує безперервну монокультуру (вирощування однієї і тієї ж культури рік за роком) у широкому діапазоні сільськогосподарських регіонів. Дослідження, яке включало вчених з INRAE (Французький національний інститут сільськогосподарських досліджень, харчових продуктів і навколишнього середовища) і координувалося Китайським сільськогосподарським університетом, проаналізувало дані більш ніж 3600 польових спостережень на шести континентах, виявивши значні покращення врожайності, поживної цінності та прибутковості ферми. Це дослідження, опубліковане в Nature Communications, підкреслює потенціал для створення більш стійкої та продуктивної глобальної сільськогосподарської системи.
Чому це дослідження важливо
Хоча сівозміна вже є загальноприйнятою практикою в Європі для боротьби зі шкідниками, хворобами та бур’янами, монокультура залишається переважною в таких регіонах, як Африка та Південна Азія. Розуміння широких переваг сівозміни — і їх кількісна оцінка в різних сільськогосподарських середовищах — має вирішальне значення для переходу до більш стійких сільськогосподарських практик у всьому світі. Незважаючи на велику кількість експериментальних доказів, всебічного аналізу впливу сівозміни з урахуванням багатьох факторів досі не було.
Обсяг аналізу
Дослідники зібрали та проаналізували дані 738 експериментів, проведених між 1980 і 2024 роками. Ці експерименти включали парні польові випробування — порівняння систем сівозміни з системами монокультур — і охоплювали широкий спектр культур і регіонів ведення господарства. Дослідження оцінювало вплив сівозміни в трьох ключових сферах:
- Показники врожайності: Аналіз середньої врожайності та її мінливості.
- Харчова цінність: Оцінка вмісту енергії, білка та мікроелементів у виготовленій їжі.
- Дохід фермера: Визначте економічний вплив на фермерів.
Ключові висновки: явна перевага сівозміни
Аналіз виявив явну та послідовну перевагу сівозміни:
- Підвищена врожайність: Сівозміна збільшила загальну врожайність на 20% порівняно з безперервною монокультурою. Введення в сівозміну зернобобових (горох, квасоля, конюшина, люцерна) призвело до ще більшого збільшення врожайності (+23% проти +16% без бобових).
- Зменшена варіабельність врожайності: сівозміни продемонстрували меншу змінність врожайності від року до року порівняно з монокультурами, що призвело до більш передбачуваної врожайності.
- Підвищена харчова цінність: Продукти, вирощені в системах сівозміни, показали значно покращені харчові профілі:
Вміст енергії збільшено на 24% .
Вміст білка збільшився на 14%. - Вміст мікроелементів (заліза, магнію та цинку) збільшився на 27%, 27% та 17% відповідно.
- Вища дохід фермера: Фермери, які використовують системи сівозміни, отримували на 20% більший дохід порівняно з тими, хто дотримується практики монокультури.
Регіональні переваги
Дослідження також підкреслює потенціал для розробки індивідуальних стратегій сівозміни в різних регіонах:
- Південна Америка (Аргентина та Бразилія): сівозміна соєвих бобів і кукурудзи може призвести до вражаючого 118% збільшення калорійності, 191% покращення поживної цінності та 189% збільшення доходу порівняно з безперервною монокультурою сої.
- Західна та Південна Африка: сівозміна сорго та кукурудзи може призвести до 94% вищого вмісту енергії, 91% покращення поживної цінності та 89% вищого доходу порівняно з безперервною монокультурою кукурудзи.
Це дослідження наводить вагомі аргументи на користь широкого впровадження сівозміни, демонструючи її потенціал для покращення глобальної продовольчої безпеки, покращення результатів харчування та підвищення прибутковості ферм.
Підсумовуючи, це масштабне міжнародне дослідження надає переконливі докази того, що сівозміна є цінною стратегією для підвищення стійкості та продуктивності сільського господарства в усьому світі. Оптимізуючи сівозміни на основі регіональних умов, фермери можуть отримати значні переваги з точки зору врожайності, харчування та доходу, допомагаючи створити більш стійку та справедливу продовольчу систему.
