Південний телескоп Джеміні в Чилі показав захоплююче нове зображення туманності Метелик (NGC 6302), вмираючої зірки, яка скидає свої зовнішні шари під час вражаючого космічного феєрверку. Зображення було відібрано студентами в Чилі в рамках конкурсу на честь 25-річчя Міжнародної обсерваторії Джеміні.
Зоряний прощальний вальс: що таке туманність Метелик?
NGC 6302, розташована приблизно на відстані 2417 світлових років від нас у сузір’ї Скорпіона, є планетарною туманністю — сяючою оболонкою іонізованого газу, викинутого масивною зіркою, яка наближається до кінця свого життя. Ранні астрономи називали їх «планетарними туманностями», оскільки в ранніх телескопах вони виглядали як планети.
Характерна форма метелика туманності простягається на два світлових роки, приблизно на половину відстані між нашим Сонцем і Проксимою Центавра. Така форма не випадкова: фінальні стадії зірки були бурхливими.
Бурхлива історія Туманності
До того, як стати білим карликом, зірка була червоним гігантом, діаметр якого в 1000 разів перевищував наше Сонце. З часом він почав повільно виділяти газ з екватора, утворюючи структуру у формі бублика, яку можна побачити й сьогодні. Потім потужний сплеск зоряного вітру розірвав викинутий матеріал зі швидкістю понад 3 мільйони км/год (1,8 мільйона миль/год), утворюючи біполярні крила туманності.
Взаємодія між швидким і повільним газом створила унікальну текстуру туманності. Центральна зірка, тепер білий карлик, випромінює інтенсивне випромінювання, яке нагріває крила до температури понад 20 000 градусів за Цельсієм (35 000 градусів за Фаренгейтом), змушуючи їх яскраво світитися.
Яскрава композиція
На зображенні яскраві червоні та сині кольори. Червоний колір позначає збуджений водень, а синій — збуджений кисень. Туманність містить інші елементи, такі як азот, сірка та залізо, які є сировиною для майбутнього формування зірок і планет.
Чому це важливо
Туманність Метелик — це більше, ніж просто гарне зображення. Він показує, як зірки еволюціонують і вмирають, вивільняючи матеріал, який згодом стане насінням для наступного покоління космічних структур. Вивчення таких туманностей допомагає астрономам зрозуміти життєвий цикл зірок і процеси, які формують Всесвіт. Відкриття туманності датується щонайменше 1826 роком, і сучасні спостереження підтвердили її надзвичайні властивості, включно з центральним білим карликом, температура якого перевищує 250 000 градусів за Цельсієм (450 000 градусів за Фаренгейтом).
Високоякісне зображення Gemini South надає безцінні дані для поточних досліджень еволюції зірок. Вибір студентами цієї мети підкреслює прагнення обсерваторії залучити наступне покоління вчених до астрономічних відкриттів.
