Стародавня знахідка трилобіту розкриває дивовижну довговічність органічного вуглецю.
Палеонтологи виявили сліди хітину, неймовірно стійкого органічного полімеру, в скам’янілості трилобіту віком від 514,5 до 506,5 мільйонів років, знайденому в Каліфорнії. Ця знахідка як розширює відомі терміни збереження органічних матеріалів у літописі скам’янілостей, а й передбачає, що осадові породи грають важливішу, ніж вважалося раніше, роль довгостроковому зберіганні вуглецю.
Відкриття та його значення
Скам’янілість, що належить до виду Olenellus, була проаналізована з використанням передових флуоресцентних методик фарбування та спектроскопії. Дослідники під керівництвом доктора Елізабет Бейлі з Техаського університету в Сан-Антоніо виявили спектральні сигнатури, що вказують на d-глюкозамін, будівельний блок хітину. Це відкриття примітно, оскільки хітин є другим за поширеністю органічним полімером на Землі після целюлози.
Попередні дослідження часто не виявляли хітин в скам’янілості, але сучасні методи аналізу і це нове дослідження показують, що хітин може зберігатися протягом сотень мільйонів років за умов.
Чому це важливо: зберігання вуглецю та кліматичні наслідки
Збереження хітину в древніх породах має значні наслідки розуміння вуглецевого циклу Землі. Вапняки, поширений будівельний матеріал, утворений з накопичених біологічних останків, часто містять організми, що містять хітин. Дослідження передбачає, що це породи сприяють довгостроковому секвестрації вуглецю, процесу, у якому вуглець виявляється замкненим на геологічні масштаби часу.
«Коли люди думають про секвестрацію вуглецю, вони зазвичай уявляють дерева», — пояснює доктор Бейлі. Але після целюлози хітин вважається другим за поширеністю природним полімером на Землі.
Цей висновок ставить під сумнів переважний акцент на деревах як основному засобі уловлювання вуглецю. Він вказує на те, що геологічні утворення, особливо осадові породи, можуть бути значним резервуаром накопиченого вуглецю. Розуміння того, як органічна речовина виживає за цих умов, має вирішальне значення для реконструкції історії вуглецю на Землі та прогнозування майбутніх змін клімату.
Подальші дослідження та наслідки
Хоча дослідження було зосереджено на обмеженій кількості скам’янілостей, результати дозволяють припустити, що збереження хітину може бути більш поширеним, ніж вважалося раніше. Подальші дослідження механізмів виживання хітину в різних геологічних умовах будуть потрібні для уточнення нашого розуміння вуглецевого бюджету Землі.
Дослідження було опубліковано у грудні 2025 року у журналі PALAIOS.
Ця знахідка наголошує на важливості переоцінки того, як ми оцінюємо довгострокове зберігання вуглецю на Землі, визнаючи, що земна кора містить величезні запаси, укладені в стародавніх осадових формаціях.
