Вчені розширюють межі біології та обчислювальної техніки, створюючи системи, в яких живі клітини мозку та емульовані свідомості працюють у цифровому середовищі. Нещодавні відкриття показують, що чашки Петрі з людськими нейронами грають у шутер 1993 року Doom, тоді як віртуальна плодова мушка переміщається по змодельованому світу, використовуючи відсканований мозок. Це порушує питання про свідомість, майбутнє ІІ та потенціал біологічних обчислень перевершити традиційні кремнієві системи.
Розквіт біологічних обчислень
Дослідники з Cortical Labs у Мельбурні досягли того, що вони називають “першим у світі обчислювальним біологічним комп’ютером, готовим до розгортання”. Використовуючи близько 200 000 людських клітин мозку, отриманих з крові генерального директора і перепрограмованих на нейрони, вони створили систему, здатну грати в Doom. Процес включає перетворення ігрових даних в електричні сигнали, які розуміють нейрони, дозволяючи їм приймати рішення і здійснювати дії в грі.
Йдеться не про створення свідомих сутностей, а про демонстрацію потенціалу живої тканини як обчислювальну основу. Як пояснює Шон Коул, інженер з ІІ, який написав код, нейрони навчаються на пробних та помилках, навіть виявляючи ознаки самозбереження, віддаючи пріоритет цілям.
Цей експеримент наголошує на критичному зрушенні: перехід від традиційного тренування ІІ до вивчення властивого біологічного інтелекту. Робота Cortical Labs заснована на попередніх успіхах у навчанні нейронів грі в Pong, але Doom є стрибком у складності.
Мозки мух у машині
Тим часом, Eon Systems в Сан-Франциско зробив інший підхід, скануючи та емулюючи мозок плодової мухи. Цифрова муха тепер може поводитись як її біологічний прототип, переміщаючись у віртуальному середовищі без явного навчання. Це кидає виклик припущенню, що інтелект має бути придбаним; натомість, більша його частина може бути попередньо запрограмована в нейронні структури.
Наслідки є значними. Якщо поведінку мухи можна відтворити за допомогою емуляції, можливість оцифрування більш складних мізків – навіть людських – стає менш науковою фантастикою та більш інженерним завданням. Генеральний директор компанії, Майкл Андрегг, зазначає, що мета полягає у створенні невиразних штучних систем, розмиваючи межу між біологією та обчисленнями.
Чому це важливо
Ці експерименти – непросто технологічні трюки; вони вказують на парадигмальне зрушення у нашому підході до інтелекту. Парадокс Морвека пояснює, чому комп’ютери досягають успіху в абстрактному мисленні, тоді як люди важко справляються з базовими моторними навичками. Біологічні системи, відточені мільйонами років еволюції, можуть вирішувати проблеми, які традиційні комп’ютери що неспроможні.
Біологічні обчислення можуть революціонізувати такі галузі, як медицина, дозволяючи проводити персоналізоване тестування ліків на вирощених у лабораторії нейронах. Але етичні наслідки величезні: якщо мозкові комп’ютерні інтерфейси стануть достатньо потужними, щоб маніпулювати пам’яттю або придушувати індивідуальну автономію?
Питання не в тому, чи розвиватиметься ця технологія, а в тому, як ми підготуємося до майбутнього, де біологічний та цифровий інтелект нерозривно пов’язані. Той факт, що клітини мозку можуть навчитися грати в Doom, менш страшний, ніж усвідомлення того, що інструменти для відтворення та маніпулювання свідомістю швидко стають реальністю.
