Нове дослідження підтверджує, що фізичні вправи можуть пригнічувати ріст пухлини, змінюючи те, як організм переробляє глюкозу, віддаючи перевагу м’язовим клітинам, а не раковим клітинам. Це відкриття, продемонстроване на мишах, свідчить про те, що подібний ефект можна спостерігати у людей, що є ще однією вагомою причиною для пріоритету фізичної активності.
Метаболічний зсув
Дослідження під керівництвом Рейчел Перрі з Єльської медичної школи показує, що фізичні вправи змінюють метаболічну конкуренцію в організмі. Коли мишам із індукованим ожирінням дали доступ до бігових колес, у тих, хто бігав добровільно, розвинулося на 60% менше пухлин, ніж у тих, хто залишався нерухомим. Це зменшення розміру пухлини корелювало зі збільшенням споживання глюкози та кисню м’язовою тканиною та зменшенням споживання в самих пухлинах.
Ключ, здається, полягає в фундаментальній зміні метаболічних шляхів. Вправи викликають зміни в 417 генах, пов’язаних з метаболізмом, завдяки чому м’язові клітини ефективніше використовують глюкозу, одночасно обмежуючи доступність глюкози для ракових клітин. Зокрема, білок mTOR, життєво важливий для росту ракових клітин, був пригнічений в пухлинах мишей, що біжать.
Чому це важливо
Зв’язок між фізичними вправами та виживанням від раку добре встановлений, але основні механізми залишаються неясними. Це дослідження пропонує пряме метаболічне пояснення: фізичні вправи створюють більш конкурентне середовище, в якому ракові клітини позбавлені необхідного палива.
«Ця робота показує, що аеробна підготовка принципово змінює метаболічну конкуренцію між м’язами та пухлинами», — каже Перрі.
Наслідки виходять за рамки ожиріння, оскільки подібні метаболічні зміни спостерігалися у людей, які проходили лікування раку під час фізичних вправ. Це свідчить про те, що фізичні вправи можуть бути критично важливою допоміжною терапією, а не просто користю для здоров’я.
Велика картина
Дослідження підкреслює важливість м’язової маси в профілактиці раку. Люди з меншою м’язовою масою можуть мати вищий ризик смерті від раку, оскільки їхній організм має меншу здатність визначати пріоритет споживання глюкози в м’язовій тканині. Експерти припускають, що силові тренування разом із кардіотренуваннями можуть бути особливо корисними для пацієнтів із низькою м’язовою масою.
Подальші кроки
Хоча результати багатообіцяючі, дослідники наголошують на необхідності проведення клінічних випробувань на людях. Однак Роб Ньютон з Університету Едіт Коуен стверджує: «Я справді не бачу жодної причини, чому подібний ефект не має бути у людей».
Результати також підвищують ймовірність того, що метаболічні зміни можуть бути відсутньою ланкою, що зв’язує фізичні вправи, мікробіом кишечника та імунну систему, впливаючи на ріст пухлини. Перрі визнає, що переваги фізичних вправ, швидше за все, випливають із кількох взаємодіючих механізмів, а не лише з одного шляху.
Зрештою, це дослідження посилює аргументи на користь того, щоб розглядати фізичні вправи як потужний інструмент у боротьбі з раком, а не просто здорову звичку.
