7 листопада 1907 року в ростові-на-дону народився знаменитий фоторепортер марк марков-грінберг. Його роботи, що стали справжніми символами свого часу, міцно зайняли місце в класиці радянської фотографії. Представляємо вам знакові роботи автора періоду 30-40х років.
Переїхавши до москви в 1926 році, марков-грінберг приступив до роботи в журналі «зміна». Фотограф багато їздив по країні, фіксував успіхи соціалістичного будівництва, перші колгоспи. Фотографував як знаменитих людей, так і звичайних «будівельників комунізму».
Микита ізотов в шахтарській касці, покритий вугільним пилом, сфотографований як монумент. Це пам’ятник ударнику, стахановцю. Шахтар представлений як античний герой, що кидає виклик богам, вгризаючись в надра землі.
У перші десятиліття радянського союзу-період глобальних змін-перед фотографами не ставилося завдання зняти сьогодення. Набагато важливіше було побачити в ньому паростки майбутнього, якому, можливо, ніколи і не судилося збутися. Фотографи перекладали звичайну прозу життя на мову героїчного епосу, перетворюючи реальність.
Головним завданням репортерів цієї епохи було своїми знімками зуміти переконати глядачів у величі радянської реальності. Фотографії маркова-грінберга якраз володіли таким щасливим даром переконання.
На задньому плані-троїцький монастир, що потрапив в зону затоплення у зв’язку зі створенням углицького водосховища.
Варто відзначити, що сам марков-грінберг, як і багато інших фотокореспондентів того часу, цієї трансформації реальності ніби не помічали. Сам автор не виявляв розбіжностей між знімком і тим життям, що знімав. Більш того, він стверджував, що якраз відсутність трансформації реальності, вірність «реалізму» було його особистою метою.
У радянській фотографії реальність попередньо фільтрувалася і оброблялася. Життя на знімку повинна була зображуватися згідно заданій установці. При цьому їй завжди вірили, для мільйонів людей вона служила доказом того, про що пишуть газети.
«поворот історії “(інша назва: «відтепер і назавжди»). Зняття орлів і установка зірки на вежі кремля, 1935 рік.
Зі спогадів автора про роботу над знімками:
«поліз я на вежу, на якій була змонтована досить примітивна конструкція – ні теперішніх, прийнятих в таких випадках огорож, ні інших засобів техніки безпеки не застосовувалося. А тут ще зірка в кадр не входить-треба вилазити на якийсь кронштейн. Страшно було. Але трохи звик до висоти і все ж зняв. Правда, довелося робити панораму з двох кадрів об’єктивом 35 мм – в один кадр зірка все-таки не вмістилася…»
Радянському народу надавався вибір-ставати героями або народжувати нових героїв.
Особливо виділяється у творчості фотографа військовий період. У вересні 1941 року марков-грінберг був відправлений рядовим на фронт. Брав участь у боях в ролі зв’язківця, але завжди фотографував — фіксував моменти боїв і рідкісні хвилини відпочинку.
У липні 1943 року політвідділ армії направив фотографа кореспондентом в армійську газету «слово бійця».
