Канадський фотограф-документаліст сара хілтон (sara hylton) для створення свого фотопроекту «тимчасовий дім» (temporary home) провела кілька місяців, подорожуючи по індії на поїздах. Тимчасовий дім-те, чим поїзди регулярно стають для сотень тисяч сезонних робітників, сімей, місіонерів і жебраків, яких сара зустріла під час своєї подорожі.
Хлопчик дивиться у вікно, подорожуючи зі своєю сім’єю, штат керала (південь індії). «що мене вразило найбільше в індійських поїздах-так це їх масштабність і всеосяжність. Вони мають для індійської культури і для індійського народу набагато серйозніше значення, ніж я припускала раніше», — розповіла сара.
Разом з пейзажами, мінливими за вікном індійського поїзда, змінюються і закуски, що продаються на пероні: якщо в штаті ассам, схили пагорбів якого усіяні плантаціями однойменного сорту чаю, вам пропонують купити солодкий йогурт мітха дахи, то на узбережжі аравійського моря станційні торговці будуть настійно впарювати вам ідлі — рисовий пиріг, приготований на пару.
«у мене час від часу складалося відчуття, що в поїзді проходить все життя цих людей і їм навіть не потрібно виходити з вагонів», — говорить сара.
Вид залізничної станції в місті дібругарх, однієї з найбільших станцій в штаті ассам на північному сході індії.
Перший пасажирський поїзд в індії відправився в дорогу в 1853 році, і з тих пір в країні сформувалася одна з найбільших залізничних мереж в світі.
Мати з дитиною відпочивають на третій, останній день своєї подорожі.
Вид з поїзда неподалік від міста бхубанешвар, столиці штату орісса. Незважаючи на те, що цей штат знаходиться на другому місці в індії за рівнем бідності, цього року його уряд отримав з федерального бюджету на 30% більше грошей, ніж у попередні роки.
Пасажири в залі очікування на станції шоранер джанкшен, вузлової станції в штаті керала, де сходяться залізничні лінії на північ, захід, схід і південь країни.
Торговець пропонує текстильні вироби пасажирам поїзда» вівек експрес», наступного по самому протяжному в індії пасажирському маршруту. Поїзд долає 4273 кілометри за 80 годин 15 хвилин.
Пасажир голиться перед прибуттям поїзда на кінцеву станцію в штаті керала. Багато пасажирів проводять в поїзді по кілька днів, не маючи можливості прийняти душ.
Робітник у сільській місцевості штату пенджаб.
Робітники завантажують в поїзд товари на станції гувахаті, штат ассам.
Раві торгує бутильованою водою та вуличною їжею на станції кота джанкшен в раджастхані. Пропозиції вуличних торговців варіюються від штату до штату, а особливо вони різняться в штатах північної і південної частин індії.
Чоловік дивиться з вікна свого поїзда. На відміну від безлічі інших індійців, у його сім’ї є можливість подорожувати на поїзді в більш комфортабельних умовах: в цьому вагоні навіть є кондиціонер.
Вид з вікна поїзда на аравійське море, штат гоа.
