Яблуко від яблуні

2

Нещасні кинуті батьки, невже ви справді не розумієте, чому ваші невдячні сволоти-діти віддаляються від вас?

Мама! Тобі і справді жодного разу за все моє життя не приходило в голову, що я, твою за ногу, жива і не наймалася грати роль плювальниці? Чому ти досі вважаєш нормальним накричати на мене, щоб скинути накопичилася роздратування або розрядитися в неприємній ситуації? Чому ти прямим текстом заявляєш мені, що я даю тобі вагомі підстави називати мене так-то і так-то, а мені потрібно фільтрувати базар, бо ти мені приводу як раз не давала?

Діти завжди копіюють поведінку батьків. Лише відносно недавно я усвідомила, що перейняла у тебе цю гадостную звичку, і тепер намагаюся від неї позбутися, щоб не дарма поливати брудом ні в чому не винного чоловіка, та й взагалі не дратуватися по дрібницях. Намагаюся, виходить ще не завжди, але ділити твої слова на десять і не приймати все, що ти проорала, близько до серця я вже навчилася.

Задовбали навіть не сама ця звичка, а дві речі. Перше: коли я констатую, що навчилася цього у тебе, ти відкрито звинувачуєш мене у брехні. Це межує з газлайтингом і просто підло. Друге: ти вважаєш, що мені варто повчитися терпіння і толерантності. Не сперечаюся, варто. Але тільки мені і в першу чергу?