Ворог держави № 1: жак мерін — грабіжник, якому франція оголосила війну

19

Про жака меріна написано багато книг і знято кілька художніх фільмів. У франції його образ і сьогодні суперечливий і неоднозначний. Одні вважають меріна революціонером і анархістом, який кинув виклик системі, а інші називають бунтаря головним грабіжником в історії франції, на рахунку якого 40 вбивств.

Ветеран війни

Жак-рене мерін народився в 1936 році в передмісті парижа. Навчався він у престижній католицькій школі колеж де жуйї, з якої його вигнали за те, що він зламав вчителю вухо. У 19 років жак мерін одружився і пішов в армію. Сміливого і фізично міцного новобранця направили у війська спеціального призначення, у складі яких він потрапив на алжирську війну. У цьому конфлікті французький спецназ зарекомендував себе відмінними карателями.

Жак мерін під час служби в алжирі

У 1959 році ветеран алжирської війни повернувся до франції і одружився вдруге. Разом з орденом «за військову доблесть» він привіз з собою повне презирство до людського життя і пістолет 45-го калібру. З трьома приятелями мерін зайнявся розбоєм, і в 1962 році за спробу пограбувати банк потрапив у в’язницю на півтора року. Після виходу на свободу батьки прибудували буйного сина на роботу в архітектурне бюро, але бандитська натура взяла своє.

Втеча в канаду

Уряд іспанії звинувачував меріна в шпигунстві, але це не завадило йому в 1966 році відкрити на канарських островах ресторан. Ділову діяльність він вміло поєднував зі злочинною. У женеві мерін пограбував ювелірний магазин, в альпійському містечку шамонь – готель, а в парижі – будинок моди. У 1968 році бандит з коханкою втік до канади, де потрапив під слідство. З новим подільником жаном полем мерсьє вони намагалися взяти в заручники мільярдера жоржа діслаур’є.

Банду схопили в сша і екстрадували в канаду. Перед арештом злочинці вбили літню покоївку. За злочини мерін і мерсьє отримали 10 років в’язниці. У 1972 році подільники і ще п’ять зеків бігли. Перед втечею вони пообіцяли своїм приятелям повернутися і звільнити їх.

Жак мерін в канаді

У монреалі банда пограбувала кілька банків і 3 вересня 1972 року напала на в’язницю. У перестрілці нальотчики поранили двох охоронців, але увірватися всередину їм не вдалося. За мерином і мерсьє почалося полювання. Бандитам вдалося втекти від погоні і застрелити кількох канадських рейнджерів. За підробленими документами грабіжники і їх коханки полетіли до венесуели.

Повернення до франції

Через рік жак мерін повернувся до парижа. В одному зі столичних барів він розстріляв поліцейського і був заарештований. У травні 1973 року легендарний бандит отримав 20 років в’язниці. Перед судом один з приятелів передав йому револьвер, з яким він взяв у заручники суддю і, вистрибнувши у вікно, втік на машині, що чекала його. Через чотири місяці його знову заарештували і направили до в’язниці, де мерін написав автобіографічну книгу «смертельний інстинкт».

За вміння змінювати зовнішність журналісти дали йому прізвисько людина «з 1000 осіб»

Просидівши п’ять років, він знову втік. І тепер мерін як з ланцюга зірвався: він грабував банки, казино, торгові центри, викрадав заради викупу людей. Бандит проявив талант до перевтілень і не боявся пустити в хід зброю. До цього часу поліція записала на його «рахунок» 39 вбивств.

Ворог держави

Справжньою бомбою стало інтерв’ю журналу «парі матч», яке мерін дав в 1978 році. Через газетярів він зажадав від уряду франції закрити всі в’язниці суворого режиму і обіцяв вбити міністра внутрішніх справ крістіана боннета. Преса дала грабіжникові прізвисько:»ворог держави №1″. 2 листопада 1979 року французька поліція вийшла на слід бандита.

Жак мерін позує фотографу журналу» парі матч »

Коли мерін і його коханка їхали по парижу в машині «бмв» дорогу їм перекрила вантажівка з тентом. Грабіжник зупинився, з кузова вискочило 19 поліцейських, які відкрили вогонь на ураження. Для вірності один з поліцейських вистрілили в голову закривавленому «ворогові держави».

Фотографії з місця розстрілу жака меріна:

Поліцію звинувачували, що вона не дала меріну шансу здатися, а ті відповідали, що злочинець був особливо небезпечним. При його упіймання могли загинути жандарми, а на такий ризик керівництво піти не могло.