Здавалося б: вік інформації, постіндустріальне суспільство, всі справи. Але ні, примудрилося це саме суспільство задолбать і мене.
Я дуже люблю читати. Якщо захоплюся якоюсь тематикою, тут же біжу в книжковий і скуповую відповідну літературу. Так, я принципово не скачую книги в інтернеті. Ну, до недавнього часу не скачував.
Отже, закортіло мені почитати про Громадянську війну в США. Тема цікава, велика, та й місце у світовій історії займає досить видне. Але, як виявилося, у галузі інша думка. Стелажі забиті низькосортними «викриттями» чого завгодно, «викриттями» попередніх «викривачів» та іншої смутності. На сотню книг у військово-історичному відділі слово «Сталін» зустрічається на п’ятдесяти відсотках обкладинок, тридцять відсотків займають мемуари радянських солдатів і офіцерів вермахту. По дрібниці про революцію, в основному ті ж «викриття». Якщо пощастить, можна знайти дуже непогані біографії історичних особистостей. Але таке буває рідко. Пройшовшись по залу, я знайшов пару книжок про те, яка Америка погана і як сильно хоче розвалити Росію.
Всі. Ближче до шуканої тематики нічого не було.
І це, до речі, найбільші і шановні книжкові магазини Москви. Про дрібні полуларьки навіть говорити сенсу немає. Залишаються букіністичні. Але і там щастя мені не посміхнулося.
Я розумію позицію видавців. Я розумію, коли книгу маловідомого автора не перекладають і не видають в Росії: ризик все-таки. Але, е-моє, це громадянська війна в країні, яка стала наддержавою і диктує свою волю половині земної кулі!
Боюся уявити, що буде, якщо уряд додумається до того, щоб заборонити вільне скачування книг з інтернету. Це малоймовірно до неможливості, але уявіть ситуацію: вам доводиться читати тільки те, що продається зараз в магазинах. Не страшно, ні?
Мені — так. Так що поки скачаю пару книг, яких на прилавках не знайти. А видавцям бажаю удачі і високих прибутків.
