Велика сімя

2

Моя задолбашка не дуже серйозна, але мене така ситуація завжди трохи дратує. Я не люблю, коли абсолютно незнайомі люди звертаються до інших абсолютно незнайомим людям, а особливо до мене, зі зверненнями типу: мати, батько, син, донька, внучок, онука.

Я розумію, що в нашій російськомовному середовищі немає як таких загальних звернень, як в англомовній: міс, містер. Або у французькій: мсьє, мадемуазель. Або в італійській: сеньйор, сеньйора.

Але я не хочу, щоб незнайома літня жінка називала мене «внучка» або «дочка». Для мене це не вияв поваги. Немає ж нічого образливого у зверненні «дівчина» чи «жінка». І моєму чоловікові теж не подобається, для нього це як вторгнення в особистий простір. Та й взагалі, кого із знайомих не питала, нікому це не подобається. Але все одно я чую з усіх боків: «Мати, сідайте, я поступився вам місце! Внучок, допоможи спуститися сходами. Донька, прочитай, що тут написано».

Але особисто для мене ці звернення надто особисті. Будь ласка, нехай звернення «дочка» залишиться тільки для моїх улюблених батьків! А звернення «внучка» нехай залишиться як мила пам’ять про їхніх батьків, яких вже немає. Не треба замусоливать такі рідні слова сторонніми смислами!