У тридевятому відділі, на тридесятому стелажі

2

Багато у нас в місті торгових центрів всяких. Але не підходять до мене продавці-консультанти, які не задають запитань цікавих. Шукати доводиться, та не завжди виходить.

Не тхне від мене запахами противними, одяг акуратна, а на вигляд ніби й не потвора болотне. І щоб я не дивилася — плівку для гаджетів заморських за 150 дерев’яних або ящик чудовий за 20 з гаком килорублей, чоботи сап’янові або квіточка аленький, молоко від коровушки або коровай свіжий, — не підходять, і все тут!

Бувало, що й ходити за три моря доводиться, хоча фен дивовижний швидше самій знайти. А вже які відмовки, коли їх знайдеш:

— Вибачте, пані, я трохи зайнятий, почекайте.
— Спробуйте знайти Омеляна Пугачова, він краще розбирається.
— Ідіть туди, не знаю куди.

Несправедливо якось виходить! Де ж ви спраглих допомогти знаходите? Підкажіть, чи що…