Тыжпоэма

2

Якщо ти поет, друже, запам’ятай назавжди:
У тому, що ти поет, під кулею не зізнайся ніколи!

А інакше — «тыжпоэтом» охрестить тебе рідня,
І почнеться: «Скоро… Це… Ну, ти згадай про мене,
37 років — це свято!» І на кожному святі
Має двадцять три поеми утримати ти в голові.

Ти по пам’яті ним має це відтворити —
Тыжпоэт, ядрена муха, так читай же, мати ети…

То що хворий, те, що скромний, — не хвилює, встав — і вголос!
Так, щоб серцю стало млосно, так, щоб схоплювало дух!
А не можеш — ну, чого там, хіба ж в цьому багато бід?
Тільки над тобою сонмом всією ватагою: «Тыжпоэт!»

Якщо просять дивною рими до слова «Кирикуличи»,
Ти не думай не хвилини — пару строф їм настрочи,
Подгони по ритму рядки та епітетів плесни —
Так, щоб їм без заморочок. Ти ж поет, а не вони.

Якщо ти поет, друже, — з горла пий, ходи в шинок.
Сам Єсенін пив — як можна з нашої лирикою так?
Викинь комп і навігатор — тыжпоэт! Читай з листа!
Загалом, у суспільстві без мата життя поета непроста.

Я закінчу думки просто, я вірші закінчу так:
Тыжпоэтом бути непросто. Тыжпоэт поетові — ворог.