Продавці часом скаржаться на дивних клієнтів. Але часом трапляються такі дивні продавці, що диву даєшся.
Зайшов в досить дорогий кондитерський магазинчик у центрі Москви купити потроху смачного печива. Як на зло, єдина купюра — п’ятитисячна. Проблем не очікую: все ж не ларьок біля вокзалу, а досить пристойний магазин. Але, побачивши п’ятитисячний купюру, продавщиця каже:
— Що ще?
— Нічого, мені цього достатньо.
— Я вам здачу давати не буду, ми тут не розмінюємо купюри. Набирайте товару на п’ять тисяч або давайте гроші дрібніше!
— Добре, я зараз повернуся.
Зайшов у супермаркет навпроти, розміняв там гроші, повертаюся, даю продавщиці точну суму без здачі.
— Що ви мені ось це даєте?!
— Гроші, — кажу я. — Ви самі просили заплатити без здачі.
— Мені не потрібна ваша дрібниця! Беріть на тисячу, дві, три, на скільки хочете, але не суньте мені ці ваші сотні і десятки, тут не «Пятерочка»!
Я розвернувся і пішов, намагаючись зрозуміти: що це було?
