Цілими шматками

2

Продавці часом скаржаться на дивних клієнтів. Але часом трапляються такі дивні продавці, що диву даєшся.

Зайшов в досить дорогий кондитерський магазинчик у центрі Москви купити потроху смачного печива. Як на зло, єдина купюра — п’ятитисячна. Проблем не очікую: все ж не ларьок біля вокзалу, а досить пристойний магазин. Але, побачивши п’ятитисячний купюру, продавщиця каже:

— Що ще?

— Нічого, мені цього достатньо.

— Я вам здачу давати не буду, ми тут не розмінюємо купюри. Набирайте товару на п’ять тисяч або давайте гроші дрібніше!

— Добре, я зараз повернуся.

Зайшов у супермаркет навпроти, розміняв там гроші, повертаюся, даю продавщиці точну суму без здачі.

— Що ви мені ось це даєте?!

— Гроші, — кажу я. — Ви самі просили заплатити без здачі.

— Мені не потрібна ваша дрібниця! Беріть на тисячу, дві, три, на скільки хочете, але не суньте мені ці ваші сотні і десятки, тут не «Пятерочка»!

Я розвернувся і пішов, намагаючись зрозуміти: що це було?