Театр одного водія

2

Так вже вийшло, що живу я за 200 кілометрів від рідні, якої періодично не вистачає моєї присутності. Ціни на автобуси залишають бажати кращого, тому я стала кататися з попутками.

Люди трапляються різні, на різних машинах, але їх об’єднує одне — те саме, що мене задолбали. На трасі вони ведуть себе прекрасно, хоча й траплялися лихачі, але в місті… Що з вами діється, хлопців? Чому зі стоянки на трасі ви виїжджаєте спокійно і акуратно, а в місті починаються піруети з ручником і педаллю газу? Чому ви починаєте смикати нещасний автомобіль, ніби стартуєте на гоночному треку? Навіщо порушувати швидкісний режим і несамовито гнати на відрізку 500 метрів з трьома світлофорами? При цьому на трасі всі спокійні і милі, акуратні по саме не хочу.

І ось такі пироги у мене майже кожен раз. Сідаю в машину — починається театр одного актора, на трасі — тиша та благодать, приїжджаємо в місце призначення — знову вереск гальм, викручування керма і небезпечні маневри.

На хрону, скажіть мені? Задовбали!