Слухати люблю, а так немає

2

Є на світі дама на ім’я, скажімо, Наталія. Пише вона пісеньки і навіть іноді виконує. Причому гарні пісеньки, інакше я б не ходила на концерти і не задалбывалась.

Отже, як задолбать людей, які на концерт все ж прийшли?

Спізніться. Грайливо посетуйте на свою нездатність швидко зібратися.

Почніть виступ приблизно такими словами: «Я ні чорта не готувалася, програму не склала, гітара не налаштована, голос зірваний — ось така я безалаберна!» Це додає шарму.

Поруч з собою поставте склянку пива. Обов’язково розкажіть про це на весь зал — люди прагнуть дізнатися, який саме сорт ви віддаєте перевагу. Особливий шик — розплескати цей стакан і кокетувати: «Ой, я така незграбна!»

Ні в якому разі не вимикайте мобільний телефон. Залу буде надзвичайно цікаво чути, як ви за нього говорите, перервавши пісню. По закінченні розмови докладно поясніть його зміст.

Голосно скаржтеся на своє невміння поводитися з мікрофоном. Не здумайте тихенько попросити конкретної людини допомогти вам.

Обов’язково повідомте залу про свою некомпетентність у питаннях лінгвістики. При цьому хваліться своїми перекладами з англійської.

Розкажіть в подробицях свою біографію. Це підносить.

Перед тим як виконати пісню, довго рийте у величезній купі паперів в пошуках тексту. Пам’ятайте, що ритися менше п’яти хвилин або скласти тексти в потрібному порядку — поганий тон.

Щохвилини нахиляйтеся до тексту. Скаржтеся на погану пам’ять, поганий зір і маленький шрифт. Навіть не думайте про те, щоб надрукувати побільше.

Повідомте про те, що боїтеся великих залів і соромитеся великої кількості народу. Одночасно скаржтеся, що народу на ваших концертах мало.

Пам’ятайте: перерва має тривати максимально довго.

Після перерви поверніться в зал і кокетливо скажіть: «Ой, я так смердю цигарками, це ж-ж-моторошно огидно, так?» Ігноруйте духи і жувальну гумку.

Завершіть виступ так: «Ой, люди, я вас, напевно, так дістала! А вдома мене чекає вагітна самка опосума! Так що я побігла!» Ввічливо прощатися не варто — це завадить виглядати оригінально.

* * *

Здавалося б, не любо — не слухай. Але справа в тому, що мені як раз любо! Гарні вірші у Наталі. І гарні мелодії. Що мені не любо, так це хамство вищеописаного сорту. Так, я сприймаю таку поведінку саме як хамство. Мабуть, не я одна — людей на концертах цієї дамочки небагато.

Слава Богу, що існує таке чудо цивілізації, як MP3. Воно дозволяє і пісню послухати, і хамства автора уникнути.