Симфонії підземелля

2

Я — «метромузыкант» зі стажем.

Я розумію, що вам дико цікаво, скільки я тут заробляю, але не треба вивертати шию, намагаючись зазирнути в мій футляр. Там ніколи не лежить стільки грошей, скільки я заробила сьогодні.

Я не вмираю з голоду. Мені не потрібна робота в мережевому маркетингу, яку ви, ексцентричні дамочки, мені наполегливо пропонуєте. І не треба пхати мені свої візитки.

Реп — не мій репертуар.

Для сміття у вигляді копійчаних монет є контейнер за рогом. Мій кейс — не контейнер. Відчуйте різницю.

Якщо вам хочеться поговорити зі мною про мистецтво, коли валить натовп, перш ніж зупинитися біля мене, подумайте, чи є у вас в кишені сума, яку ця юрба мені заплатить. Бесіди нині дорого коштують.

Якщо вам закортіло послухати «Мурку», «Таганку», «7:40» або лезгинку, перевірте, чи є у вас в наявності велика купюра.

Якщо ви бачите, що зі мною розмовляє співробітник правоохоронних органів, не втручайтеся в нашу розмову, намагаючись мене від нього захистити. Міліціонер не обов’язково мені ворог.

Якщо вам здається, що ви краще знаєте, які мелодії мені тут грати, а які не грати, щоб побільше заробити, залиште свою думку при собі. Або встаньте на моє місце і пограйте самі — я вам поступлюся.

Якщо вас цікавить, як називається мій інструмент, отримавши відповідь, не кажіть «дякую». «Спасибі» багато, а рубля би вистачило!