Шум висхідного сонця

3

Так вже склалося у мене в голові: я меломан. Ні, я не дістаю людей в громадському транспорті гучною музикою з навушників. Я не змушую своїх знайомих слухати те, що я слухаю. Просто у мене вдома поки що невелика, але дуже різноманітна музична бібліотека. Для мене нормально, що неголосна музика звучить весь день і іноді вночі — мені так спати зручніше, знаєте. Але от коли мова заходить про те, що ж я все-таки слухаю…

— Ой, а яка твоя улюблена група?
— На даний момент — Blind Guardian і Hammerfall.
— Ти що, їх слухаєш?! Вони такий тяжеляк грають!

До вашого відома, вони досить значимі і відомі музиканти на пауер-метал-сцені. «Тяжеляк» ви побачите, коли поодинці піаніно будете піднімати.

— А що ти зараз слухаєш?
— Merzbow.

Тут два варіанти розвитку ситуації: або людина шукає і слухає, або я розповідаю йому, хто це.

— Але це ж шум якийсь! Не музика навіть! Він зовсім там придурок таку нісенітницю писати?

Я змушую вас слухати? Дорогі мої, Акіта Масамі — один з культових нойз-музикантів. Для мене шумом є ваші «Ранетки».

— Це хто?
— Елтон Джон.
— Фу, він же під@рас!

А це, дозвольте запитати, до музики як ставиться? «Короля Лева» вже точно дивилися всі. І як, сподобалась музика? І мені подобається.

Боронь боже сказати, що я слухаю японську музику — заклюють ненависники «вузькооких з їх порномультиками».

Товариші, я рідко слухаю те, що не досягла успіху в своєму жанрі. Тому просто дослухайте мій список переваг до кінця — може, і знайдете щось своє.