Прочитала історію «Лікуванню не підлягає», і захотілося відповісти.
Дівчина, боюся, я вас прикро вражу. Вам сумно, коли він з кимось іншим? Це не любов, це ваш махровий егоїзм і відсутність самодостатності.
Агресивно себе поводити, коли хтось хоче забрати його собі? Привіт, власництво і знецінення доброї волі людини. Ви ж навіть не припускаєте, що він може бути добровільно з кимось іншим, а він не рекламна брошурка, щоб його взяли і забрали.
Засмучуєтеся, якщо він не хоче вас бачити? Доброго ранку, центр всесвіту, вся справа, звичайно ж, у вас і тільки вас, жодних інших причин (і планів на життя) у об’єкта ваших страждань бути не може.
Кидаєте все, щоб бути поруч з ним? Це задоволення ваших потреб в турботі. Ви хоч запитали, чи потрібні ви йому поруч, або просто під ногами будете плутатися?
Ви хочете бути з ним все життя? Привіт, егоїзм. Хочете від нього дитину? Це біологія, нікуди не дітися. Хочете заміж? Дитяча мрія про весілля і залежність від громадської думки (штамп у паспорті нібито додасть вам більш вагомий статус).
Коли люблять — то просто люблять незалежно від того, де він і з ким. Навіть якщо він одружений на іншій — то люблять і бажають йому щастя з цієї іншої, а не агресивно поводяться.
Не задобали, немає. Просто шкода вас.
