Сардельок королю!

297

Працюю в гіпермаркеті, великому і розкрученому, є фахівцем своєї справи. І що з того, що мені 22, я виглядаю на 17, а вищого у мене немає? Зате заявки на товар я роблю, як бог, і інвентаризації у мене — один до одного. Знаю кожну одиницю товару у себе в відділі, що де лежить у магазині (крім мого відділу), завжди привітна і мила, постійні покупці мене люблять, так і спільну мову знаходжу завжди з будь-яким, навіть самим незадоволеним клієнтом.

Людей багато, люди різні. Так. У всіх трапляється важкий день, кожен має право вызвериться на співробітника магазину, який просто пройшов повз (часто з коробками товару), не відповів на питання, чи не показав що-небудь. Або накричати на касира: «У вас свинарник, а не магазин! В іншому магазині краще!» Тільки от чомусь всі забувають, що ми, співробітники магазину — теж люди. Ви на нас наскаржитися можете, а от нам — нікому.

Задовбали:

  • Ті, хто, розігнавшись на візку, на швидкості врізаються в драбину, коли стоїш на висоті трьох метрів з коробкою від 3 до 17 кілограмів вагою. (Вантажників у нас немає, так що все самі, самі.) І знаєте, утриматися від падіння і не упустити цю коробку на вас — дуже складно, улюблені наші покупці. Щоб хтось вибачився? Один випадок із ста.

  • Ті, хто приходить в магазин з видом короля, якому всі повинні. Ні «здрастуйте», ні «дякую», ні «будь ласка» — таких слів ми не знаємо. Відповідного звернення на «ви» — теж, зрозуміло. І неважливо, що я вам ніхто. Я «дівчинка», «тітонька», «Анастасія»… «Анастасія», будьте люб’язні. На беджі так і написано. Панибратствуйте у себе вдома. Прикро, що часто це люди до тридцяти років на вигляд. Старше покоління куди більш ввічливо, хоча й від них іноді такого наслухаєшся… І нас звинувачують у хамстві, ага.

  • Ті, кому важко звернутися за допомогою, від цього корона з голови впаде. Тягнуться на саму верхню полицю, адже попереду, зрозуміло, варто прострочений товар. Завалюють всю викладку на полиці, тому що ні зростання, ні спритності не вистачає. Залізти в запасник, порушив викладку нижній полиці. А попросити мене дати свіже? Ні, краще навести бардак і змусити переробляти. У нас же роботи більше немає… Ось це найчастіше люди за п’ятдесят. Ще й матом покриють, коли вказуєш їм на товар ближче. А за реалізацію просрока, взагалі-то, штраф в 300 тисяч від Росспоживнагляду.

  • Ті, хто не соромляться є в супермаркеті цукерки, фрукти, сухофрукти. «Я ж спробувати, раптом мені не сподобається!» Ми не ринок і не базар. Шановні покупці, все, що стоїть в магазині на полицях і лежить на вітринах — власність підприємства, і поки ви це не купили, є це ви не маєте права. А по одній цукерці кожен — кілограми недостачі, взагалі-то. Знову ж таки, роблячи зауваження, отримуєш на себе відро гівна, вже вибачте за вираз.

  • І найбільше — ті, у кого є діти від трьох до десяти, яких батьки не навчили поводитися в магазині. Вам здається, що я щаслива бігати і шукати вашої дитини по супермаркету? Слухати його крики, тому що ви не купили йому цукерку, машинку і ще бог знає що? Ухилятися з коробками в руках від візка, яку ви довірили везти дитині? Чи, може, ви впевнені, що я мрію спостерігати, як дитина псує товар, який ви потім не візьмете на касі?

Дорогі мої покупці, запам’ятайте: приходячи в магазин не з метою зіпсувати день співробітникам, довести їх до сліз, покрити матом касирів, ви зустрінете і посмішки, і ввічливість, і отримаєте свіжий і якісний товар, якщо попросите його не гонорово, а простими словами, якщо раптом вам треба щось першої свіжості.

Ми теж люди. Ми теж можемо не побачити відразу шлюб або зіпсований товар. Ми теж можемо втомитися і помилитися. Але якщо ви прибіжить до мене і почнете на мене кричати, то в майбутньому на вас чекає таке ж відношення, а зовсім не вибачення та запевнення в тому, що подібного більше не повториться.

Я не стверджую, що всі люди — свині, а всі співробітники — поголовно няши. Скрізь лайна вистачає. Просто задовбали!