Коли я два роки тому прийшла працювати до школи після університету, я дотримувалася майже тієї ж думки, що і автор історії «Класика не втече». Мені здавалося, що герої «Гаррі Поттера» ближче і зрозуміліше для дітей, ніж, наприклад, Настя і Митраша з «Комори сонця» Пришвіна. З моєї точки зору, вивчаючи сучасні й цікаві твори, можна було вбити відразу двох зайців — прищепити любов до читання і навчити дітей чогось хорошого.
Але… Діти не хочуть читати. Взагалі. По-перше, дуже мало сімей, в яких читають самі батьки. Я часто чую від дітей, що тато чи мама порадили подивитися фільм замість прочитання книги. Тут навіть говорити не про що. Розводжу руками, намагаюся розписати перевага книги перед фільмом, але найчастіше до позитивного результату це не призводить. Все-таки для дитини перший і головний авторитет — батьки, а не вчитель. По-друге, навіщо читати, якщо є море інших цікавих розваг? Читання — це праця. Поганяти якусь стрілялку або посидіти в «контактике» набагато легше. Не треба включати уяву, мозок, адже комп’ютер сам все зробить за тебе.
У квітні я оголосила конкурс. Хто більше прочитає книг, отримає цінний приз: звільнення від річної контрольної з літератури. На дошці вивісила список рекомендованої літератури, але можна було читати і щось своє. Хтось одразу побіг у бібліотеку за книгою зі списку і, захлинаючись, потім читав «Таємничий острів» або «Останнього з могікан», хто-то з подивом дізнався, що «Гаррі Поттер» — це книга, а не фільм, хтось приніс книгу, яку читає зараз, і я сама з цікавістю відкривала для себе сучасну дитячу літературу. Але ці ж діти з жаром сперечалися над «Дубровським» у мене на уроках, ревло над оповіданням «Бідні люди», переживали за головну героїню балади «Світлана». А решта… Хто-то насилу подужав кілька казок і відмовився від участі у конкурсі, хтось заявив, що читати — для ботаніків, багато зізналися, що книг вдома немає, та й навіщо вони? І ось з цими дітьми у мене постійно виникають проблеми на уроках літератури. Це вони потім пишуть, що Тарас зрадив батька і був убитий за це Бульбою, а Маша вийшла заміж за Троекурова, і тому Дубровський з горя пішов у ліс.
Замініть ви хоч всю шкільну програму — читають більше не стане. Зрозуміло, що не всі читати буде цікаво. Але якщо ви зрозумієте хоча б половину, то потім не будете хапатися за «Сутінки» або «П’ятдесят відтінків», вважаючи їх шедеврами літератури. Ви зможете підібрати книгу, яка захопить вас навчить новому, змусить подумати. Та й не шкільна програма вказала вам, що саме з класики варто прочитати?
