Прочитавши історію хлопця на ходулях, вирішив розповісти про те, як задалбывают мене, коли я займаюся своїм хобі — вогняним шоу. Іноді я просто заради задоволення виходжу у двір трохи покрутити стафф (це така палиця з двома великими гнотами на кінцях). За два роки практики траплялися такі особи:
— Дай спробувати!
Мені не шкода, але якщо шарахнете себе по голові палаючим гнотом, то я не готовий оплачувати пересадку волосся.
— Ти ж горілкою плюешься, де вона у тебе? / Ніж плюешься, дай ковтнути!
Знову ж таки, мені не шкода, але після цього вам доведеться промивати шлунок від рідких парафінів — це в кращому випадку.
Дорослі начебто люди відпускають дітей зі словами: «Йди до дядька піЕкшн ди, подивися ближче». Цікаво, вони хочуть замість дитини отримати барбекю? Плювок у вітряну погоду у довжину відлітає на три-чотири метри.
— Стань у мене на весіллі (банкеті, вечірці)!
— Це буде коштувати від п’яти тисяч.
— А чого так дорого? Я тобі гас-то куплю!
Вибачте, але коли я виходжу у двір, я роблю це для свого задоволення, і це не коштує нічого. Якщо ж мені треба їхати кудись, проводити там пів дня/ночі, то, вибачте, це коштує грошей. Та й друзі мої, за пиво не поїдуть.
Буває, підпалюєш сам себе. Напевне, це дуже смішно, але подумайте, приємно, коли спочатку показуєш шоу, а потім, поспіхом намагаючись струсити полум’я з голови/плечей/рук/спини, чути ідіотський сміх?
І наостанок: вуличному артистові після виступу приємно почути просте «дякую», але без п’яного перегару, пожиманий рук п’яних обіймів і довгих розмов про те, як у вас в роті якийсь мужик пыхал бензином. Ми всі ці історії про вогонь і так знаємо.
