Знаєте, що задолбали? Лицемірство і подвійні стандарти.
Далеко ходити не треба. Ось дівчина про ігри пише. І добре пише, розумно. Читаю, киваю на знак згоди, і тут… «Вашу обожненої, зведену в якийсь нездоровий культ літературу». Так ешкін кіт! Мила, ти просиш когось поважати твоє захоплення і твої пристрасті, а сама миттєво плюешь отрутою в чужі, та ще й порівнюючи при цьому тепле з м’яким.
І таке постійно. «Я люблю читати, зрештою, це краще, ніж шлятися по клубах», «Я люблю танці, зрештою, це краще, ніж бути домогосподаркою», «Я працюю в офісі, зрештою, це краще, ніж працювати на заводі», «У мене робоча професія, але це краще, ніж просиджувати штани в офісі». І яку історію не візьми — усі просять собі поваги, з сумною іронією розповідаючи про стереотипи, які переслідують їх конкретний вибір, і в той же момент поливають добірними кліше вибір когось іншого.
Вам неприємно, що люди не сприймають вас всерйоз? А ви спробуйте не плюватися отрутою в оточуючих. А то весь ефект псуйте від своїх аргументів. І задалбываете.
