А мене задовбали одна тенденція на деяких білялітературних сайтах, і ім’я цієї тенденції — «отношеньки не потрібні».
Текст, де герой у когось закохався? «Так і знала, що все зведеться до банальним потрахушкам».Текст, де герой страждає від любові? «Не можеш придумати нормальний обгрунтуй — пиши отношеньки. Що ж у вас всі герої безмозкі-то такі?» Добре хоч усім цим незадоволеним вистачає толерантності обходити тексти з тегом «чиста романтика». Що ж, і на тому спасибі.
І я зараз говорю не про історіях, де суворого герою-бойовика обов’язково видадуть дві-три коханки, всі як під копірку. І не про тексти з лейтмотивом «потрібно терміново знайти хлопця, інакше ти неповноцінна». Я взагалі про всі твори, де фігурує любов.
А висловитися мені захотілося після того, як один мій улюблений автор порадів, що з його текстів у номінації виграв не той, де «отношеньки». А адже твір було добре написано в своєму жанрі. Але ні, якщо є романтичні взаємини, то все — текст за умовчанням вважається нижчим сортом.
Я не можу зрозуміти, невже автори (і читачі) правда думають, що подібна позиція робить їх більш… якими? Розумними? Значущими? Не такими? Блін, так що в цьому поганого-то? Любов займає значну частину людського життя, і це нормально, так і треба. Природно, це позначається і в історіях про життя. А взяти щось (неважливо що) поширене, назвати це гівном і гордо заперечувати свою причетність до подібного або ж згадувати лише іронізуючи — це маніпуляції настільки низького рівня, що мені за цих 40-50-літніх тьоть і дядьок соромно.
