Не більше десяти показів

3

На початку навчального року в нашій театральній студії був відкритий набір нових учасників. Природно, напружувати розвішуванням оголошень стали випускників. Невеликою купкою ми обійшли кілька сусідніх районів; пара оголошень залишилася. Справедливо вважаючи, що без них світ не завалиться, ми розійшлися по домівках. І тут біля під’їзду я примітила дошку оголошень. Сама не повірила, як я могла про нього забути. Наліпивши оголошення, я радісно пішла додому.

На наступний день йду оголошення немає. Ну, думаю, хулігани зірвали. Вішаю друге. Повертаюся через півгодини — оголошення немає, причому дошка абсолютно порожня.

Нещодавно застукала за отрыванием чужих ого прибиральницю. Не зрозуміла гумору. На туалетний папір їй не вистачає, чи що? Навіщо оголошення відривати, залишаючи дошку ідеально чистою? Хіба вона не для оголошень?

Загалом, я забила на цю справу. Згадала недавно, коли приїхала з дачі до Москви. Дошка досі ідеально чиста.